-
Archives
- Квітень 2019
- Вересень 2018
- Січень 2018
- Грудень 2017
- Червень 2017
- Травень 2017
- Квітень 2017
- Лютий 2017
- Січень 2017
- Грудень 2016
- Жовтень 2016
- Червень 2016
- Квітень 2016
- Лютий 2016
- Січень 2016
- Жовтень 2015
- Вересень 2015
- Липень 2015
- Травень 2015
- Квітень 2015
- Лютий 2015
- Січень 2015
- Грудень 2014
- Листопад 2014
- Вересень 2014
- Серпень 2014
- Липень 2014
- Червень 2014
- Травень 2014
- Квітень 2014
- Березень 2014
- Лютий 2014
- Січень 2014
- Грудень 2013
- Листопад 2013
- Жовтень 2013
- Вересень 2013
- Серпень 2013
- Липень 2013
- Червень 2013
- Травень 2013
- Квітень 2013
- Березень 2013
- Лютий 2013
- Січень 2013
- Грудень 2012
- Листопад 2012
- Жовтень 2012
- Вересень 2012
- Серпень 2012
- Липень 2012
- Червень 2012
- Травень 2012
- Квітень 2012
- Березень 2012
- Лютий 2012
- Січень 2012
- Грудень 2011
- Листопад 2011
- Жовтень 2011
- Вересень 2011
- Серпень 2011
- Липень 2011
- Червень 2011
- Травень 2011
- Квітень 2011
- Березень 2011
- Лютий 2011
-
Meta
Author Archives: Дмитро Веселовський
Із циклу “Закарпатські образки”
Світлана Бреславська Чистили кусаками пруття. Відкидали зелену шкірку з вербових прутиків, біле осердя, чи пак, самі прутики, складали рівненькими снопиками. На дворі було тепло, тож сиділи колом на подвірʼї, кожна підперезана великим сірим фартухом – аби не вимастити сукню. Помагали … Continue reading
Posted in Люди, Проза
Tagged Люди, Проза, Світлана Бреславська
Коментарі Вимкнено до Із циклу “Закарпатські образки”
* * *
Любов Проць, Дубляни коло Самбора. Всіх обійшла: корівку, пса і піч. Мед злагоди загуснув поміж нами. Корівка спить. Піч пахкає димами. Пес віддано спинається до віч. Та знають всі: розказую байки. Не все так рівно-гладко: ще душа є! У білі … Continue reading
***
Світлана Бреславська на призьбі старої хати стоїть весна сумна пелехата дивна розхристана очима блискає від холоду пʼяна вбрана в останній сніг і в перший барвінок
Галичанин і смерть
Володимир Гевко, файне місто Тернопіль Зі смертю у галичан давні та дуже особливі стосунки. Галицьке memento mori починається з вибитого імені та дати народження на надгробному пам’ятнику галичанки, коли ховали її чоловіка і завбачливо одразу вибили імена двох, бо менше … Continue reading
***
Оксана Йонаш,Берлибаш Закарпаття. Прийшла баба на базар Свині купувати. Ходит хитро, як шанда́р, Стала вібирати. Зазира́є то у віз, То в прицеп си гли́пне, Шо стоїт там без коліс – Очи всюди ти́кне. До рому́на підийшла, Ціни повзнавала. Гроші в … Continue reading
Із циклу «Закарпатські образки»
Світлана Бреславська Такої бойової жони, як у Віті Драба, не було ні в кого. Привіз собі з Одеси. Не жінка – вогень! Ірою звали. Вітя – хлоп двометровий, широкий, як шафа – колишній бейсболіст. Жона му в пупець дихає, але … Continue reading
Смерть
Богдан Волошин, м.Львів – Вуйку, ви знаєте, шо таке смерть? – Та чо не знаю. Я сам смерть. – Як то? – Коли був дітваком, то у нашому вертепі Смерть представляв. В мене випали передні зуби і я дуже шепелявив. … Continue reading
ІСТОРІЯ ПРО ЖЕРТОВНУ ПОМСТУ МАЦЬКА БАЛЯ
Роман Онишкевич, м.Львів Жив собі в одному із сіл благословенної Жовківщини добродій на ім’я Мартин, а писався він Баль. Точно так, як знаменитий футболіст. Хоча Андрія Баля тоді – в 50-их роках ХХ століття – ще ніхто не знав, а … Continue reading
Із циклу “Закарпатські образки”
Світлана Бреславська, м.Станіславів Олька вилетіла з хижі на веранду, як підстрілена. Позаду неї гримнули двері, аж вікна задзвеніли. – Що ся стало?! – вибігла Марія Іванівна з літньої кухні. За нею вийшла невістка. – Що ся стало?! Що ся стало, … Continue reading
Posted in Люди, Проза
Tagged Люди, Проза, Світлана Бреславська
Коментарі Вимкнено до Із циклу “Закарпатські образки”
Різдвяний стартап
Андрій Любка,http://zbruc.eu/node/60803 Народження маленького Ісусика завжди підштовхувало мого діда вирушити в путь. У нього було десять братів і сестра, тож обійти всю родину з колядою було справою нелегкою. Я не розумів тоді, та й зараз, коли минуло вже понад двадцять … Continue reading