Про те, коли лягати і коли вставати, коли сіяти і коли орати

Чи с ти чули, людоньки солодонькі, що в наших Задрипаньцях сі робит? Нє. То я вам, мої паноньки, так во, тай оповім. Зачилосі то так. Сиділи в генделику Їван Рузі череватої, Пилип з конопель, Місько Зацофаний, Антосько Килавий, Орцьо Сиримудрий, Бодьо Гандзунин, Владзьо Замельдований, Кривий Андрійцьо і я, Климко Зварьований. А за лядов була кубіта з тамтого кінцьє, Мариська Олексова. То вна нам подавала віпити і на зуб покласти. І вже як с мо віпили більше ніж півкіля на душу, то Орцьо Сиримудрий таке во почав вповідати, що в його стрийни Костуньки штирирідного брата Казя є вуйцьо Артемко в Автралії і там їму фест як файно йде господарка і баранів має більше, ніж було в нашім районі за совітів, і корови сі доют шо дурнуваті, одна може дати стілько молока, шо наших треба зо вісім. І ше, шо му сі там всьо файно родит на грунті, а долярів має шо гною. Кождого року перед Різдвом присилає він до родини пакунки і шо там лиш нема, і лахи, і фустки шилянові, і всіляке, шо й не знаєм як сі називає. І так во ми язиками ля-ля-ля, а в той чис Мариська нам подала пиво. Як ми то пиво потігнули, то в Міська Зацофаного шось сі в голові прояснило, а він завши шось мудре може вповісти, і зачив нам казати таке: «Шановані газди і ти Марисько попри них! Як їм віпив пива, то відраз в голові шось ми цвірінькнуло. Я маю рецепта як нам зробити, жеби змо жили як тотой вуйко в Автралії.» Як він то сказав, то бігме, всім нам пазаклинювало. А Їван Рузі череватої мало сі не захлиснув. Ми не знаєм як жиют в тій Австралії, але відав не бідуют. Ми до Міська: «То кажи шос надумав.» А він веде, що ми бідні тому, що не тогди сіємо і не тогди збираємо. Бо коли ми сіємо – в Австралії збирают і шо ми всьо робим не так як люди. І він як депутат силіради внесе такий закон жеби поміньєти зиму на літо і жеби в нас, в Задрипанцьох, було всьо так як в Австралії. Всі ми захтіли так жити як вуйко Артемко в Астралії, то за тото і випили. А так як то всі були депутатами, то відраз то і підтримали. Я сі тєжко вібачію, мої злоті, але мене до депутатства не пускают , бо кажут, шо я трохи не альо. Тому я писка не відкривав, а лиш то пильно слухав. А по хвіли сі зриває Бодьо Гандзунин і каже, шо він як сільський депутат, ще хоче жеби в селі вставали і лєгали во тотій годині шо їго рідний стрийцьо в Канаді, якому також сі там файно поводит. За то також віпили. Мариська тото слухала, слухала, а ту сі зворохобила: «Та чи ви, хлопи, зварювали, та шо ви ту таке пашталякаєте, То шо я маю вночи ходити на роботу? А бахури як до школи будут ходити? А хто то видів щоби бульбу на зиму садили!» і траля-траляля, ледве її писка заткнули. Шо та дурна баба знає. Альфабет і всьо. Пилип з конопель як вискочит і в крики: « Ти дурна бабо, до свого Олекси писок відтворий, маєш ту пащеку невипарену! А ми туво, шановні депутати, як скажем, то так буде.» І в селі сі зачило.То кажут, шо тоті депутати варяти , шо фльєка в голові не мают. А вони сі затєли шо тупа сокира і ніц зі свого поступитисі не хочут. Вже підговорили нашого війта(помогли му вкрасти матерял на псьєчу буду) жеби то на сесії тай проголосувати. Так що скоро будем жити як Австралії і в Канаді. Слава нашим рідним депутатам і нашим Задрипанцям.