Про підвішену «каву»

А най тепер всі знают, шо наші Задрипанці то таке село шо йде разом зо світом в єдну ногу! Ще с ти не чули ? Нє. То я вам, мої дорогонькі ,  тай розповім. Зачилосі то як завши. Різдвєнні сьвєта щісливо впровадили . Сальцесони з мнєсами поїли, самогонку віпили. А душа звикла до празника і потєгнулисі хлопи до нової корчми, шо перед зимним Николов сі відтворила. А ту вчулизмо  шо є причина порадовати тіло й душу- десь там во Франціях,чи дітча мама знає де, сьвито тих, шо вино і пиво роблєт і тих,  шо то продают- день корчмара. В неділю, як вийшли  з церкви , то наперід змовилисі той празник в понеділок та й вповажити. Для тего кождий хлоп мав потихонько, аби кубіта не вздріла, атраментовим волуфком  в церковнім калєндари хрестик поставити , ніби то присьвіток, аби наші баби нас до  роботи не позапрєгали. Так і вдіяли. Прийшли , як завше, Їван Рузі череватої, Пилип з конопель, Місько Зацофаний, Антосько Килавий, Орцьо Сиримудрий, Бодьо Гандзунин, Владзьо Замельдований, Кривий Андрійцьо і я, Климко Зварьований. А в нові йкорчмі –нова газдиня, Каська дрібонького Ївана. Ми всі як зайшли , то з її професійним сьвитом привітали, а вна така рада, шось з понеділка , тай заробит. Сіли зо столики, взєли 2 великі і одну маленьку, штири печенька і три цукерки, А лють на дворі , тай в корчмі, така шо задниці до лавки примерзає. Віпили, посиніли, зубами клацаєм- зимно. Навіть і бесіда не дуже йде. А ту Каська каже, шо має підогріте пиво в чайнику елєктричнім , може трохи розігріє душу, тай налєла нам того кипєтку. Сьорбаєм, в в руки сі грієм. А як завши по пиві,  в Міська Зацофаного в голові шось цвірінькнуло, хлоп аж засьвітивсі як  сонце навесні, тай каже: «Шановані газди і ти Касуню попри них! Я маю рецепта як нам зробити, жеби наше село в культурнім плані стояло по европейски».  Ми очи  на Міська вивалили і слухаєм шо то він придумав. А він нас питає, коли ми востатний раз новини по телєвізорі сі дивили? Ми до нього, Міську, та то відав було ше тоди, коли за других москалів Брежнєва показували, бо потім сі зачили «Богаті плакати», та єнчі серіяли і наші кубіти нам політики не дают сі подивити і тому  хлоп в політиці став темний мов ліс. А Місько на токаже , шо мав щістє ввидіти телєвізор , як їго жінка передо свєтами в Долині на базари пєть годин в колєйці за маргаринов і оцтом простояла. І дуже єму подобалосі шо в Європі як йде хлоп пити каву чи гербату, то платит за дві, а пє єдну, а другу на дошці вішіє, аби який голодранец тай си віпив тотої кавусі на варята. А ми до нього: « Та кава чи гебата, як зимно, то цавком задубіє!» . «А нє, -каже Місько ,- то не горнє з гебатов вішіют , а такі магнеси –значки і як тобі сі схоче на варята гербати віпити , то ти той значок з дошки здуймаєш, кладеш на ляду і тобі горичої гербати налєвают. Ото,  шо Європа то Європа, маєш много , то і ділишсі з ближним драбом». А ту як Пилип з конопель сі зірве і погнав на двір. Та ми ніц з того си не робим, може в хлопа вофат, а віходка коло корчми нема . А нє , за деяку хвилю чи більше притігає наш Пилип стару стільницю від стола. Витігає з ватованих споднів молоток і тоту стільницю пригаратує на стіну, Каська в крики, а він до неї : « Стуль си, Касько, писок, бо ти своїм дурним бабським розумом не петраєш, як в тебе гендиль файно піде!»  А ми всі тоже шось не дуже розумієм , шо то він таке робит, хоть ніби і не бабський розум маєм. То він  і втовк нам трохи розуму в наші макітри. Питає сі нас: «А як ми на горілку в Задрипанцьох кажем?»  Ми хором : «Кава!» . А він веде , шо ми не гірші від європейців і в нашій корчмі будем підвішувати тоже каву, але моцнішу. Має нині хлоп копійку сам віпє і ще на завтра  підвішіє. А в кого нині копійки нема то тоту підвішену каву тай віпє і на душі му стане файно і тепло. І буде в нас всеобща любов і милосерддя. А так як магнесів не маєм , то в ту стільницю будем цьвики бити. Підвішуєш  сто грам – забиваєш сотку, пьєтдесіть –то пьєтдесєтку, і так далі. А той шо приходит і хоче віпити підвішене, бере обценьки, і який цьвок хоче той си і вітігне. Потім дає Касьці, а та єму відповідно і налиє , Ми від того так сі возрадували, що давай пити нашу каву , а другу порційку –підвішувати. За яких три години на дошці не було місця де цьвока прибити. З дому всі цьвоки до корчми принесли. І так ми духовно сі вознесли до рівня якогось шваба чи італійця , що нам сі здавало, що ми в ЄС, а не в Задрипанцьох. І з того днє наші хлопи ходят по селі з обценьками в кишені,бо може буде який цьвик на дошці , а обценьків не буде.  Як будете в їхати в наші Задрипаньці , то би сти мали або гроші , або обценьки.