Не знаю як вам, але мені дуже смакує зірваний з грядки огірок, можна навіть і не митий. Такої смакоти неможливо купити ні на базарі, ні в супермаркеті. Та навіть якщо і дома день полежить не той смак і все. Тому трохи інформації про цей здається такий простий і всім знайомий зелений огірок.
Огірок – найпоширеніша городня культура з сімейства гарбузових. Як кавун і гарбуз, це зовсім не овоч, а помилкова ягода. На 95% огірки складаються з води, тільки вона зовсім не така, як водопровідна. Сік огірків має цілющі властивості, сприяє розчиненню в організмі ниркових каменів, кристалів сечової кислоти, розсмоктуванню подагричних пухлин, попередженню атеросклерозу. Огірковий сік допомагає розчиненню багатьох отрут, що накопичуються в організмі. Змішаний з медом він використовується при застуді та кашлі. Огірки – прекрасний сечогінний, жовчогінний та послаблюючий засіб. Його плоди діють заспокійливо, роблять регулюючий і розвантажувальний ефект на роботу серця, печінки, нирок. Народні цілителі давно помітили: хто вдосталь їсть огірочки, той не страждає захворюваннями щитовидної залози, настільки “популярної” хвороби наших днів.
А для жінок це не тільки справжній джерело здоров’я, але і краси. Соком і водною витяжкою шкірки огірка жінки омолоджують шкіру. Огірки – незамінний профілактичний засіб для підтримки в здоровому стані не тільки шкіри, але також волосся і зубів. Для збереження рум’янцю на щоках рекомендується один раз на тиждень накладати маску з огірків, змішаних з розтертим яблуком.
Про огірку існують навіть легенди. Цікаво згадати одну з них. Відповідно до неї, своїм походженням огірок зобов’язаний одному індійському раджі, що мав 60 000 дітей, що нібито відповідає кількості насіння в огірку. А ще кажуть, що римський імператор Тіберій був шанувальником огірка. Слуги знали: якщо імператор в гніві – потрібно просто подати йому на стіл свіжих огірків …
А як приємно їсти зі своєї грядки зеленці! Так називаються огірочки у технічній (споживчої) ступеня зрілості (8-12-денні зав’язі). Їх-то ми зазвичай і їмо в свіжому вигляді або консервуємо. Більш молоді зав’язі – корнішони (4-5-денні) і пікулі (2-3-денні) – також гарні в солоному і маринованому вигляді.
Оскільки огірок – рослина південна (батьківщиною даної культури вважають Індію і Китай), він дуже вимогливий до тепла і вологи. Висіяне насіння, перебуваючи в холодному грунті, часто гине. Для молодих сходів згубні навіть найслабші заморозки – 0,5 * С. Інша крайність – занадто висока температура (вище 35 * С) їх пригнічує, особливо при вирощуванні розсади. Краще, якщо температура не піднімається вище 25-28 * С в сонячні дні і 20-22 * С – в похмурі. Так як коренева система огірків розвивається в поверхневому шарі грунту, потрібні невеликі, але часті поливи огірків. Світло – ще один фактор, який помітно впливає на розвиток огірків.
Садити огірки бажано після картоплі, гороху, помідорів, кукурудзи, а також після люцерни, буркуну, конюшини, вики та інших трав. Для їх вирощування потрібні родючі некислі грунту (багаті органічною речовиною), які добре утримують вологу. Перевагу мають легкі супіщані, піщані та суглинисті грунти, пухкі за своїм складанню. З осені землю під огірки треба глибоко перекопати, а ранньою весною заборонувати.
Огірки найбільш чуйні на свіже органічне добриво, тому з осені бажано вносити на 10 кв. м 80-100 кг гною. В деяких випадках на малородючих грунтах і при недостатку органіки вносять по повній лопаті перепрілого гною або компосту на середину грядки в канавки глибиною 25 см. По краях цих канавок висаджують розсаду або висівають насіння. Разом з тим на огіркових грядках не повинно бути засолення грунту. Під весняне переорювання можна вносити мінеральні добрива.
