Войцех Зьолек, єзуїт
Переклад з польської мови www.deon.pl
Хоча вже дуже багато часу минуло від того дня, але ця історія ще і до тепер живо коментується. Тоді, коли відбулася, викликала сильну реакцію та суперечки. Зрештою люди про яких ця історія були дуже добре знані в цілому місті і не тільки. З часом навколо неї утворилося багато міфів та легенд. Варто хіба її ще раз розповісти, але докладно і з деталями.
Все це почалося від того, що прийшов в це місто той Месія. Це означає, що такий то з нього Месія, як… Хоча ні. Треба признати, що то був Месія, тільки не поводився як Месія. Такий якийсь дивний. Бо що то за Месія, що ходить собі в натовпі по вулицях? А хто то знає, який там елемент може бути серед того натовпу? Що то за Месія, що вбирається як не будь? Не носить спеціального месіанського взуття, а якісь старі звичні сандалі, а ні спеціальних месіанських шат, тільки звичайну вже вицвілу туніку. Побожні фарисеї вже давно йому казали, що коли він є Месією, то повинен поводитися як личить Месії, побожно і порядно. Повинен, скоріш за все, не виходити за межі святині, а якщо виходити , то тільки в товаристві людей з перевіреною і бездоганною репутацією. А в святині повинен сидіти(не стояти!) на центральному місці(десь біля Скинії) на спеціальному троні. Там повинен приймати тих, які гідно і сумлінно дотримуються заповідей закону і хотіли б дотримуватися їх ще більш сумлінно і бути більш гіднішими. Повинен їх повчати і навчати, але найкраще тільки письмово, щоб не було небезпеки різних інтерпретацій. Повинен також проводити літургії в святині так як належить, чи взірцево.
А тим часом Він, той Месія, замість слухати рятівних порад побожних фарисеїв ходив по цілому місті, зустрічався з ким попало, нерідко з найгіршими лайдаками і — замість ознайомлювати з своїми думками офіційно через написані тексти — оповідав їм багатозначно, по простому, через примітивні історії, які називав притчами, які ніяк не підходили до поваги Його месіанського стану. А на всілякі зауваження відповідав, що Його місія є шукати і рятувати те, що гине. Побожні фарисеї говорили йому, що в такий спосіб розмінює на дрібниці авторитет Месії, але Він їх не слухав.
Отже, повернемось до історії, йшов собі по місті і побачив на дереві, того Закхея. Так, направду, того Закхея… Бо після цієї історії, з часом почали робити з нього такого святого , що роздав бідним багато грошей, що такий добрий і чуйний… А то було таке дрантя. Не тільки, вимагач і кровопивця(керівник цілої банди!), але і колаборант і зрадник. Зрештою збереглися про нього документи в архіві і кожен може в цьому переконатися… Так всяко можна про нього розповідати, але тільки не те, що був добрий і святий. Але ще і його комплекс “малого зросту”. Сміялися всі з нього, а він на них відігрувався і ще більше їх обдирав. З чогось все то багатство взялося. З людської кривди. Нічого дивного, що ніхто не хотів його пустити на терасу свого будинку, щоб звідти міг побачити Месію, що проходить поруч. А хто би впустив? Тому і змушений був лізти на смоківницю.
Але, коли там заліз, то цей Месія там проходив і подивився на нього. Я так нікого не хочу негативно настроювати, але як тут не згодишся з побожними фарисеями: Що то за Месія, що то за Син Божий і що то за Бог, який на грішника дивиться вгору, а не зверху? Зрештою, це є розмиттям границі між добром і злом, Зрештою, навіть якщо його там десь, на тім дереві зауважив, то не повинен дати йому це зрозуміти, а сказати йому злізти і стати на коліна, навчати його, накласти на нього покуту і поки не спокутує повністю, не розмовляти з кимось таким. І нехай мені ніхто не скаже, що до цього чоловіка потрібно було такого людського і ліберального відношення. Потреби потребами, а право є правом і зі злом нема чого брататися і обніматися.
Ні, але цей дивний Месія, не тільки Закхея вмовляє, але і ще ввічливо говорить до нього, і навіть просить злізти з дерева, бо Він хоче піти в гості до його будинку. Розумієте? Чуєте? До будинку Закхея! До будинку такого грішника! Керівника найбільших лиходіїв! Так, ніби в цілому місті не було порядних і побожних людей в яких можна було би зупинитися. А чи Він не знав хто перебував, і пригощався, і святкував в будинку такого лиходія як Закхей? Всі в місті знали яких там товаришів і подружок(!!!) можна зустріти, а Він ні?!
Не відомо, чи через наївність, чи через нерозумний вчинок, але Він того Закхея направду відвідав. І коли б ще там сів і сказав цілому тому товариству пару слів так, щоб їм у вуха зайшло а п’ятами вийшло, то ще можна було би то зрозуміти. Але Він прийшов і просто сів з ними(з такими людьми!) при столі і почав їсти і пити , як нічого не бувало. А входячи не привітав їх якимось релігійним привітанням, а звичайним, світським, “Шалом”. І то має бути Месія?!
Нічого тут дивного, що та справа набула розголосу і розв’язала правдиву бурю. Ліві тріумфально проповідували , що візит Месії в дім Закхея, це чітке вираження його повного прийняття способу життя і переваг екзистенціального(філософії існування-прим. ДВ) середовища Закхея. Вказувалося на відгуки учасників урочистого прийняття їжі, які звичайно підтверджували, що Месія так благословив стиль життя всіх гуляк. Як доказ цитували одного з учасників обіду, який пригадав слова сказані Месією: “Сьогодні спасіння стало частиною цього дому”. Тим часом праві попросту закипіли. Тисячі закликали відлучити Месію від поклоніння і віри. Говорили про повну його безвідповідальність, яка руйнує істинну віру, що водиться з покидьками і грішниками, катастрофічно погіршує репутацію Месії, що Його поведінка це скандал і єресь. Закликали не лише не наслідувати Його, але й виступати проти Нього.
Тільки Закхей не хотів нічого говорити. Вони просили його, щоб він щось розповів, але він завжди відмовлявся. Ввічливо, але твердо і назавжди. Ті, хто знав його раніше, заявляли, що після зустрічі з Месією він сильно змінився. Так якось заспокоївся внутрішньо і так подобрів, що, хоча він не говорив, було очевидно, що є в нього відчуття щастя. Покращилися його відносини із своїми близькими, а відносно решти стали більш доброзичливими і відкритими. І хоча він ніколи не заперечував свого, як він говорив “підлого минулого і того зла, яке завдавав іншим”, але не приділяв цьому випадку багато уваги. Він жив тут і зараз. Для інших. З якоюсь неймовірною ясністю і вдячністю в серці.
З часом все про нього затихло, аж поки після його смерті, одна з його дочок не розповіла знайомим, що в один прекрасний день вона попросила свого батька розповісти про те, що сталося тоді. Він їй сказав, що сам точно не знає, але хоча він дожив до старості то нічого за все його довге життя не йшло ні в яке порівняння з тим одиним моментом, коли Месія подивився на нього, великого грішника, вгору. Він говорив: “У тій хвилі я відчув, що хтось мені все пробачив і полюбив мене такого, який я є. Мене, такого негідника. Це була найважливіша зустріч в моєму житті. І знаєш, дочко, нехай це тебе не шокує, що тобі говорить старий батько, але вже віддавна я переконаний, що якби не моє лиходійство, то не глянув би на мене і я би з Ним не зустрівся. Якби не це, не було б мені так погано, нешукав би Його так наполегливо, не залазив би на смоківницю … І щоб тобі не спало на думку, що ту половину майна, яку я роздавав бідним, то була якась покута, якуВін наклав на мене. Ні, дочко, це не була покута , а тільки вдячність. Я сам так хотів і якби мене не зупинила мати, то роздав би все”.Розповідала також, що, коли після його похорону прибирали з мамою і родичами в кімнаті батька, то в його портфелі знайшли пожовклий листок паперу з написаною від руки молитвою “До Бога з закритими очима”. Текст був наступний: “Над усим маєш милосердя, бо все в Твоїй силі. І очі закриваєш на гріхи людей, щоб покаялися. Тому милуєш всі створіння і нікого не відкидаєш, бо це Твої створіння. Збережи усіх, бо всі Твої, Господи, покровителю живого”. До тепер не можуть повною мірою пояснити зміст цих слів, але його біографи й історики стверджують, що це має якесь відношення до цієї події при скоківниці.
І це кінець всій тій історії, так це і було. Хоча ще ні! Ще цей Месія. Що з ним? Ну, Він і надалі все ще ходить у натовпі морально зіпсутих людейпо вулицях міст, мабуть, і донині – незважаючи на обурення благочестивих фарисеїв – все ще дивиться за грішниками. Нагадую про це, так що будьте напоготові. Якщо хтось хоче бути порядним, не хоче мати справи з грішниками і не хоче ставити під загрозу свою репутацію , нехай тримається від Нього здалеку. Але якщо хтось відчуває себе грішником , якщо він відчуває себе так погано і відкинуто, таким малим та закомплексованим як Закхей, то нехай тільки залізе на якусь смоківницю, на якийсь паркан, мур або купу каміння і він, цей дивний Месія напевно його бачить і напевно подивиться на нього вгору. І навіть якщо ви застрягли по вуха в якомусь болоті і не маєте сили вилізти звідти, то тільки витягніть голову і кричить у Його бік. А Він, хоча буде дивитися вгору, але буде цей погляд так повен любові і прощення навіть найбільшого негідника, навіть мене і тебевитягне з того болота і відчистить давно втрачену гідність.
Тому, навіть через всі ці роки багато хто намагався, але нікому не вдалося ані вибити Йому з голови, чи видалити з Його з серця переконання, що Його місія полягає шукати і рятувати тих, хто мертвий …
Такий дивний Месія.
Така історія.
