Тарас Возняк — головний редактор Незалежного культурологічного журналу «Ї»
У це особливе надвечір’я, мені здається, важливо кожному з нас ще раз почути прості вічні для всіх нас слова.
Я вже не один раз неначе ненароком, неначе ненавмисно їх повторював.
Не знаю чи почули.
Однак, як і у Церкві, їх потрібно повторювати ще і ще:
“Він любить всіх нас”.
І різниця полягає тільки у тому, що одні з нас знають, що він нас, кожного з нас, тебе, любить. А інші цього не певні.
І різниця полягає у тому, що одні з нас знають, що він нас, кожного з нас, тебе, любить – а тому чуються щасливими – “діти Авеля”.
А інші цього не певні – а тому нещасливі, вічно в сумнівах – “діти Каїна”.
Непевним – попри те, що ви не певні, і у метафоричному сенсі чуєтеся не дітьми Авеля, а дітьми Каїна – тобто дітьми відкинутими, невже ви сумніваєтеся, що Він має настільки маленьку душу, що Він настільки убогий, що Він не може полюбити і вас, вас, таких, які ви є, що і вас любить?!
Гадаю, що цього вечора і ви маєте шанс відчути Його любов:)
Як і всі ми.
Але цей шанс залежить від вас.
Ви маєте відкритися до Нього.
Нічого особливого не чинити.
Жодних подвигів, жодних чинів.
Просто бути.
І, можливо, трохи затихнути.
Стишитися.
Просто відчути, що до вас він відкритий завжди.
І чекатиме вас завжди.
Щасливого і погідного Різдва
