Якщо у вас виникла проблема, чим скосити траву, то на вашу голову обрушиться величезний інформаційний вал. Чого вам тільки не будуть пропонувати, і мотокоси, і електрокоси-тримери, і косарки маленькі, і косарки великі, і китайські, і німецькі(зроблені в Китаї), і японські(також родом з Піднебесної). Отак, хлопові замакітриться в голові від тої інформації і піде він купляти косу привичну, ручну , без моторчика. Бо так як руками викосити траву, то ніяка техніка не справиться. А вибрати добру косу, то прошу вас, то так як файну жінку. Виберете файну, буде йти косовиця легко, а погану- мордація, викинути жаль, а косити не мож. Дехто каже, що треба запхати в гноївку(не жінку, а косу), ніби має помогти. Я пробував – як була блєха, так і блєхов сі лишила. Так що, йдемо купляти косу.
Для того, найперше треба мати якусь плящину горілчини, ну і пиво не зашкодить. Бо як йдемо зі сватами жінку сватати, то так само одному косу купляти не випадає. Найліпше за «сватів» треба брати залізного майстра (коваля) і також здавби сі музикант, але не дай Бог взяти якогось з оперного театру, а брати треба музиканта, що грає по весіллях. Такий музикант в гармидері має ліпший слух. Так що спочатку, як Бог приказав, тоту плящину горілочки приговорюємо. В музиката прорізується відразу слух, а коваль на зуб марку сталі визначить.
Базар. Рух, гам, крики. То бензопилу хтось завів, то кум кума зустрів і хоче через 2 ряди продавців запитати , як кума поживають. А там – «Кава, чай, капучіно. Капучіно нема – скінчило сі» і т.д.і т.п. Вам потрібно, знайти продавця, який має багато кіс на вибір, бо там де одна- дві, то навіть нема чого і ставати. А також треба вважати на сам вигляд коси, бо то як за дівкою треба дивитися – найперше чи гарна, бо зроблена партачами коса ні вигляду немає, ні косити не буде. Отже , знайшли продавця в якого є ціла купа кіс. Треба починати здалека, звідки ті коси походять, а скільки вони коштують, а за таку ціну де моторчик і в тому дусі. А також треба знати якого розміру косу ви хочете. Якщо ви, Вірастюк, то можна і «сотку», а як худий і кашляєте, то і «сімдесятка»-гора. Продавець розпинається і хоче вам всунути косу, яка за його масними словами, сама косити буде. І тут настає зірковий час майстра від заліза, він не кваплячись витягує з кишені спеціально загнений гачок і ще один кусок заліза. Продавець хоче щось своє сказати, але на тім його маркетинг скінчився. На гачок вішається коса, а іншою залізячкою коваль б’є по ній. Тут також підключається зі своїм ідеальним слухом і інший «сват» – музикант. «Дзень, дзень, дзень. Дзінь, дзінь, дзінь…» – лунає над торговицею мелодія коси. І з одної купи робляться зо три кути кіс:1- «то блєха, ринва, пательня ітд», 2 – «ніби може бути», 3- « а з цієї будем вибирати» . І знову- «Дзень, дзень, дзень. Дзінь, дзінь, дзінь…». То може тривати досить довго , бо косу треба вибрати файну. Чим довше то «дзінь» то і коса краща. А ще і всякі знайомі поради почнуть давати. Так що купити косу то є велика штука. За якусь часину – маєте вже свою косу в руках, продавець б’ється в груди і каже, що ліпшої коси нігде ви би не купили, а як буде косити , не дай Бог , погано, то най того продавця шляк трафит. І знову продавець з трьох купок кіс робить одну. Дякуємо за покупку і… йдемо до коваля, а там треба ще одної плящини горілочки і тоді коваль вам поклепає косу. Перший наклеп дуже важливо правильно зробити і тоді коса буде добре косити. І не потрібно сточувати на наждаку, як то пишуть по різних сайтах, бо так можна косу за пару раз сточити повністю. А добре наклепана коса може вам служити і з десяток літ.
