Алфавіт, абетка, азбука –набір букв, які розміщені в певному порядку, що використовуються для запису мови. В сучасній українській мові є 33 букви.Як вказують джерела наш алфавіт походить від кирилиці(староцерковної мови), яка поширилася на території Русі після хрещення. І ми з того дуже раді, навіть свято слов’янської писемності(24 травня) маємо і дуже шануємо св. просвітителів слов’янських Кирила і Методія .
Але щось мені не сходиться два до два. І виникає в мене декілька питань. Перше.На сьогодні наука володіє даними про наявність алфавіту в Єгипті ще майже за 3000 років до Христа. Я розумію, що можливо в наших краях на той час не було ні людей, ні писемності. Але мені смішно з того, що велика держава, армія якої ходила походами на Візантію і товкла греків,аж порох курився , не мала свого письма. Невже? Щось я тому не вірю. Вельми мудрі історики будуть мені говорити про праслов’янське письмо на основі грецького, а також про рунічне письмо і тп. Але то не то, що можна вважати нашим. Одне , ну дуже хочуть повязати з премудрою Грецією, а інше, прийшло до нас з завойовниками – скандинавами,а вони появилися на наших теренах десь в 8-9 столітті. То що? Згідно нашої історичної науки наші пращурі були темними «альфабетами» і лиш з відкритими писками чекали, коли прийдуть греки, дадуть кал’ямарі, гусячі пера, по задньому місцю(аби слухались) і навчать Ази, Буки, Віді, Глаголь. Невже наші предки були такі тупі? Шумери на глині клинці драпали, єгипяни ієрогліфи на каміннях, фінікійці «подобіє» букв, старожидівські племена і то шось тай писали, а предки слов’ян ніц нічого. Ви в то вірите? Я нє.
Друге питання полягає в тому, кому це вигідно? Лиш, я вас прошу, не звинувачуймо в тому москалів, поляків і жидів. Перші богу духом не винні, бо на ті часи в їх ще й в помині не було. Для других, поляків, та абетка і створювалася. А жиди тут також не при чім, бо хотіли , щоб ми по гебрейськи говорили і немало зусиль прикладали, щоб через Хозарію мати вприв і на сучасні українські землі. Як на мене, то було вигідно Імперії. А на той час була одна , можна так сказати, «федеративна» Римська імперія з двома, ніби рівноправними, частинами – Східною (Візантійською) та Західною (Римською). Які між собою гаркалися хто «главніший». Навіть одну християнську віру поділили на дві: католицьку(соборну) і кафолицьку(соборну) ортодоксальну(правильну). Католицька і кафолицька то є одно і то саме, що Тома і Фома. Але візантійці вважали себе правильнішими. Добре, про це можливо в інший раз. А тепер повернемось до абетки. Отже, всяка імперія це спрут який намагається підкорити всіх і все, всякими методами. А тут в досить файних географічно-природніх регіонах живуть собі слов’яни і горя не знають. І зашкрабали в імперії потилицю, що з тими паршивцями робити. Силою взяти – не даються. Отже зробимо хитрістю, так вони собі сказали і почали діяти. Між Римом і Візантією був договір хто кого має поневолити. Риму дісталася західна Європа, де поширилася латинська абетка. А Візантія відкрила рота на слов’янські землі. І почалося під прикриттям впровадження християнства імперське захоплення територій де фактичне, а де духовне. І як показує життя духовне рабство деколи набагато гірше ніж фізичне. А для повного викорінення слов’янського духу заслали дуже вченого дипломата-священника Констянтина( в східній церкві був священником, в римській єпископом , а вже потім він став монахом Кирилом)і йог брата монаха Мефодія на територію Моравії для поширення вчення церкви на зрозумілій населенню мові. А Констянтин був досить файним дипломатом, в описі його житія є місце де він навіть так провів переговори з хозарами про військову взаємодію, що ті дозволили охрестити пару соток хозар-юдеїв . Але в тому ж описі є місце де Констянтин(он же Кіріл) на території де тепер Севастополя зустрічається з якимось русином, вивчає його мову і тримаєв руках Євангіліє і Псалтир на руській мові. Отже, факт наявності слов’янського письма і доводити не потрібно, то раз. А по друге, чому більше ніж за сто років до нібито хрещення Русі, русини читають Псалтир і Євангілію? Тут треба було щось робити і то радикально. Бо чи могла Візантія визнати, що «дикуни-слов’яни» є вже хрещені і мають свою традицію і грамотність. Не могла і не хотіла. Тому браття Констянтин і Мефодій зробили на основі грецького алфавіту з додаванням 13 руських букв та пару букв гебрейського квадратного письма алфавіт, який потім дістав назву кирилиця( всі вчені одностайно стверджують, що це є лінгвістичний шедевр) і став основою староцерковного письма. Отже переклад грецьких книг вівся на штучному алфавіті , але який був близький до розмовної мови словян.
І тут виникає третє питання для чого? Повернуся до того,що Риму дісталася західна Європа. І всі ми знаємо що для поширення християнства і для відправ використовувалася латинь і то аж до недавна. Тут все ясно і однозначно. Латинь була мовою католицької церкви. А чому Візантія не запровадила для слов’ян в церквах грецьку мову? Не прийняли би слов’яни її. Чому ви запитаєте. На мою думку історія християнства в слов’ян виглядала так. Святий апостол Андрій, після того як дістав жереб нести вчення Ісуса, успішно провів хрещення праслов’янських племен, заклав основи апостольської церкви на наших землях, поставив пастирів церкви( як доказ, присутність єпископа слов’ян на Церковному соборі задовго до 988 року) і пішов проповідувати в Візантію. А там взяли його тай замордували. Отже чи могла Візантія погодитися з тим що Русь була християнською швидше за них, та ніколи. Мені можуть закинути про язичництво на Русі до 988 року. Так було. І я вам скажу чому. Та тому що принесли його нам зайди з півночі-варяги, які знищили дійсно слов’янських вождів і почали панувати над слов’янами. Але і вони боялися до кінця знищити християнство на Русі. Просто язичництво стало державною релігією. А як ми знаємо, що «яка власть така масть». Але опозиція з християн займала вагому нішу в державному житті Русі. Отже чи потрібні були навіть згадки про християн-слов’ян візантійцям. Ніколи! А звідси і висновок. Кирилиця була створена для того, щоб богослужебні книги були наближені до розмовної мови і сприйнялися слов’янами і, по-друге, замінити дійсно слов’янські християнські тексти візантійським вченням.
Отож, невеликий підсумок. Ми, слов’яни, мали свою грамотність, ми мали своє апостольське християнське вчененя. Ми були основою серед народів, які творили сучасну цивілізацію. Але ніхто того не хоче признавати. Ні на Заході , ні на Сході , ні самі слов’яни. Слов’ян розділили і на основі церкви , і на основі алфавітів. Ми другий сорт в очах «цивілізованого» світу. А ви з тим згідні?
