Любов Проць, Дубляни коло Самбора. Всіх обійшла: корівку, пса і піч. Мед злагоди загуснув поміж нами. Корівка спить. Піч пахкає димами. Пес віддано спинається до віч. Та знають всі: розказую байки. Не все так рівно-гладко: ще душа є! У білі ночі ходить і ридає, Бо світ довкола – їй такий гіркий…
Світлана Бреславська на призьбі старої хати стоїть весна сумна пелехата дивна розхристана очима блискає від холоду пʼяна вбрана в останній сніг і в перший барвінок
Оксана Йонаш,Берлибаш Закарпаття. Прийшла баба на базар Свині купувати. Ходит хитро, як шанда́р, Стала вібирати. Зазира́є то у віз, То в прицеп си гли́пне, Шо стоїт там без коліс – Очи всюди ти́кне. До рому́на підийшла, Ціни повзнавала. Гроші в па́зусі найшла, Де рано схувала. У прицепі якес хроме Рьо́хкає шос сла́бо. Ромун каже: –…
Маріанна Шутко, Ужгород сонце – низенько вечір – близенько – серце твоє у журбі спи моє щастя спи моя доле і не журися собі спи мій рахманний спи мій коханий – сни загортаю в парчу
Людмила Лінник, м. Станіславів Не спить світанок В нього – застуда. Його носило По всіх усюдах. Його стрічали На роздоріжжях, Йому стелили Постелі в збіжжях. Його не гріли У теплій хаті В палких обіймах Коханки кляті.
Вікторія Бондаренко, Львів Муркоче кіт. Чому муркоче? Він шле привіт Усім, хто хоче Побавитись І пострибати, Розважитись І помурчати. Загавкав пес. Чому загавкав? Він шле протест, Щоб кіт не нявкав, Щоб всі чужі І перехожі Щоб не торкались Огорожі. А качки “Кря-Кря-Кря” сказали, Наче циркачки На паркан стрибали. Чому? Бо кіт за ними гнався, А…
Тетяна П’янкова, Вигода-Станіславів Не кажи йому, як натирає синицям жменя, Як кортить журавлям в піднебессі чиїмись бути. І як страшно від того, що вже не біжить по вені Від Венери до серця ні краплі його отрути. А коли підступає соленої правди хвиля, Будь відверта, мов та, що напружуючи обличчя, Імітує, як тричі була на стрімкому…
Тарас Зварич http://biblio-dcrb.blogspot.com/2015/02/blog-post.html Ну що, знову до ранку? Ну що, знову до ранку? Згадаємо старі безсонні ночі, Як завжди кому, а не крапку. Залишимо на потім сни пророчі. Ну що, давай як раніше? Погуляємо поміж зірками. Тільки приходь трохи швидше, Начхати, що з пустими руками.
Степан Герилів,(Схід України) Великдень – з присмаком журби, Великдень – з запахом тривоги… …Сусід біди нам наробив, Розчарувавши навіть Бога… … Пробачте за таке вітання – Вродилось вперше. Чи востаннє?
Gorące serca, choć dookoła sroga zima, Zmarznięte usta, okrzyk wolności się zaczyna, Co dziś powstało, niech żyje wiecznie i nie zginie, Ty nie stój obok i podaj rękę Ukrainie. Sze ne wmerła, ne wmerła Ukraina, Kiedy razem, jesteśmy jak rodzina, Jest nadzieja, co wiecznie przypomina, Sze ne wmerła, ne wmerła Ukraina.