“Той, хто не поважає і не цінує свого минулого, той не гідний поваги сучасників, та не має права на майбутнє».
Юзеф Пілсудський
Багато з нас в захопленні від художніх творів, в яких описуються пригоди та подвиги славних рицарів. Більшість авторів описують нам представників рицарства західно-европейського, але майже ніхто, окрім Сенкевича з його «Хрестоносцями» і ще трохи пригодницьких описів про запорізьких козаків в стилі рицарських романів, не писав про рицарсво слов’янське. А що не було в нас рицарів? Згідно совецкої історії –не було. Були лише хороші рабочі, селяни –бідняки, падлюки пани-буржуї та кровососи-куркулі. Ну, а таке поняття як шляхта, то подавалося тільки як польська і в негативному ракурсі. А коли були згадки про українських шляхтичів, то як про зрадників, запроданців інтересів трудового народу. Нам так «полокали» мозги тими ідеологічноми штампами, що ми боялися вивчати минувшину своїх предків, не дай Боже могло виявитися, що ти не «рабоче-крестянського проісхождєнія», а навпаки, твої предки рицарі-шляхтичі в складі литовсько-польсько-українсько-татарського війська ходили походами на московитів і добре їм давали перцю.(Для довідки.Предки нащого Президента –Януковича, татари, в складі такого війська брали участь в війні проти московитів і в дар від короля Речі Посполитої отримали незаселені землі в Білорусії та шляхетство(рицарство), а пізніше прийняли католицизм.)
Прикро, але покоління виростали, вивчаючи історію КПСС та руководітелів партії і правительство. Нас заставляли читати байки про «вічно живого небіщика» Леніна і про його фіглі, а доступу до інформації про те, ким були наші діди і прадіди не давали(до архіву і тепер доступитися не так легко). Так що треба було мати пролетарсько- атеїстичне походження і тоді ти був не цікавий ніяким органам. А все решту, як казали, смерділо буржуазно-націоналстичним духом.
Написання цього матеріалу є певним закликом до вивчення історії, але історії не держави, а історії своїх сімей, історії своїх предків.Через вивчення і дослідження сімейних історій ми зможемо по іншому сприймати і історію цілих народів. Але, головне, знати своє коріння і полюбити історію свого роду з усіма її світлими і деколи темними сторонами.
«Предки наші, на конях, в обладунках, з мечами в руках, здійснювали свій рицарський обов’язок перед Вітчизною. На полях битв мечем і ціною власного життя вони здобували славу і могутність рідної землі …»- так починається одна досить цікава книжка, яка зачіпає долі великої кількісті людей, які живуть на наших землях, навіть на території Долищини. Мова про шляхетські родини.
Територія Долищини входила до складу Великого Князівства Литовського, а потім була в складі Речі Посполитої та в складі Австро-Угорської монархії. Тому наші предки були громадянами цих держав і жили за їх законами. На рубежі першого тисячоліття король Польщі Болеслав І Хоробрий для захисту слов’янських народів від повеней германізму з заходу, і завоювань варягів зі сходу, організував потужну військову силу, здатну не тільки захищатися, але й наступати. Він встановлює так званий закон рицарства, даючи гідність рицаря (шляхтича)навіть селянам. Після захоплення Кивської Русі монголами теритоторія нашого краю була спустошена і майже незаселена, тому з території центральної та північної Польщі було переселено багато шляхетських родин , це переселення тривало декілька століть (ХІV – ХІХ ст.). І приводило до асиміляції поляків з місцевими жителями . Виходило так, що через декілька століть нащадки одного роду рахувалися одні поляками, а інші українцями(русинами).Також шляхетство надаволося і українським родинам. Серед відомих українських родин до рицарського шляхетського стану належали Б. Хмельницький, Вишневецькі, Конашевич-Сагайдачний,І. Виговський,П.Орлик, М. Кричевський, Ю. Немирич, С. Мрозовицький (М. Морозенко), Д. Нечай, Г. Гуляницький, А. Жданович та ін. У козацькому реєстрі, укладеному за Зборівською угодою (1649), нараховувано 750 шляхетських родів і бл. 1 500 осіб (В. Липинський); А. Ролле нараховував 450 родів і 2 500 осіб). Є й інші реляції про шляхту в лавах війська Хмельницького: 7 000 (рукопис Чорторийських) чи 6 000 («Акты ЮЗР»).
Я переглянув телефонний довідник Долищини і знайшов там досить багато прізвищ предки яких могли бути славними рицарями-шляхтичами.І наводжу дані про приналежність до певних рицарських гербів та дані про роки переселення. Не всіх. Може кого пропустив. Але то послужить дослідженням для тих кого не згадав.
Ще є певна проблема в тому, що за час проживання на наших теренах пройшли трансформацію і прізвища, так Янковські ставали Янківськими і тп. Я наводжу написання прізвища згідно польських документів .
Отже почнемо з Дуброви. Тут замешкали нащадки:
- Волковецьких, належали до гербів Сас та видозміненого гербу Любич (переселення в 1560рр);
- Бережанських, належали до гербу Лебідь
- Гошовських, належали до гербу Сас, (переселені в 1393 р)
- Галич, гербу Нечуя
- Весоловських, належали до гербу Корчак( переселення кінець 16 ст.)
- Стахурських,гербу Остоя
- Зелінських, гербу Телец
