ДУБРОВА

Купала – одне з найвеселіших та найяскравіших язичницьких свят. День літнього сонцестояння святкували не тільки на слов’янських землях, а і по всій Європі.
У різних країнах Купала називають по-різному: Купайло, Аграфена Купальниця, Собітка, Ліго, Мідсоммар, Йоханус, Йонінес, Янів день, – але суть свята від цього не змінюється. Це свято сонця, середини літа, природи та її сили. Continue reading →

Якщо у вас виникла проблема, чим скосити траву,  то на вашу голову обрушиться величезний інформаційний вал. Чого вам тільки не будуть пропонувати, і мотокоси, і електрокоси-тримери, і косарки маленькі, і косарки великі, і китайські, і німецькі(зроблені в Китаї), і японські(також родом з Піднебесної). Отак, хлопові замакітриться в голові від тої інформації і піде він купляти косу привичну, ручну , без моторчика. Бо так як руками викосити траву, то ніяка техніка не справиться. А вибрати добру  косу, то прошу вас,  то так як файну жінку. Виберете файну, буде йти косовиця легко, а погану- мордація, викинути жаль, а косити не мож. Дехто каже, що треба запхати в гноївку(не жінку, а косу), ніби має помогти. Я пробував – як була блєха, так і блєхов сі лишила. Так що, йдемо купляти косу. Continue reading →

Що таке для жителя Західної України 22 червня 1941 року? Для того потрібно перенестися в часі на 70 років і пережити і відчути те, через що пройшли західноукраїнці.  Постараюся  проаналізувати цей час  з погляду простого жителя. Чи був це для нас початок війни? Ні. Для мешканців Західної України війна почалася 1 вересня 1939 року з нападом Німеччини на Польщу. На той час ми були громадянами Речі Посполитої і нашим обов’язком було захищати Ойчизну .  Чи проявляли західні українці велику любов до польської держави то питання інше, але велика частина наших хлопців була в «войску польскему»  і гинули разом з поляками і від куль німецьких і від куль совєцьких. Також гинуло від бамбардувань і обстрілів і мирне населення. Continue reading →

В Галичині років з 50 тому і ще раніше досить поширеним було слово «цимес», тепер його використовують рідше, а молодь то і взагалі не знає що це таке. На будь яке запитання, чи гарна погода, чи кіно цікаве, чи пироги засмакували, чи дівчина подобалась, відповідь одна – “то є цимес “. Можна було ще сказати: „люкс”, „перша кляса” або „йой, яке то файне” (тепер молодь каже «прикольно», «супер»), але „цимес” звучало ефектніше. І не кожен «шмаркач» міг позволити собі при старшій кавалєрці вживати такого слова. Про походження цього виразу ніхто навіть не сумнівався, що було воно жидівське. Будучи ще малим, я хотів знати що то таке «цимес» і за консультацією звернувся до своєї бабуні Евгенії. «Йой, дитинко, та я ти зараз того цимесу зроблю!»- відказувала баба і бралася готувати для мене смачненьке-солоденьке. Так що для мене особисто цимес з дитинства асоціювався з смаколиками. Continue reading →