Галина МАКСИМІВ (КОВАЛЬ), журналіст, редактор, перекладач. Спеціально для сайту.
Повчальне звичаєве
…Не вірте лукавцям, що показово моляться Богу, бо в душах їх поселилося зло на ймення легіон. Якби Спаситель народився знову в наш час (а Він вже народився, тільки про це ніхто не знає!), розіп’яли б Його ще в колисці. Не вірте показовим патрійотам, що так Вкраїну люблять, що жадної української коляди добре не знають і могил своїх дідів навіть раз на рік не відвідують. – «Глядіть, щоб вас хто не звів!» – наказував Ісус перед своєю першою і єдиною смертю дві тисячі років тому. Глядіть…
У Солукові шість цвинтарів, а свічки на різдвяні свята горять лише на одному, що в центрі села, та й то здебільшого у новій його частині. На місці колишнього села Ямного ніхто й не навідується помолитися, на Солюкове поле хіба бродячі пси заходять, ще два цвинтарі в упадку такому, що лише пару камінних хрестів залишилося. На ще одному цвинтарі солуківці садять бульбу й сіють жито. Предківська пам’ять жиє? Добродіям церкви, а то були багаті й гонорові люде, ніхто й свічечки не засвітить, панам Хабузінським, на землях яких половина нащадків колишніх безземельних солуківських драбів побудовані, й молитви ніхто не промовить. На могили Чекалюків, які вчили солуківських безграмотних селян читати й писати, ніхто не заглядає. Грішно й тим, хто знає, та не йде пом’янути, грішно й тим, хто не знає, бо має знати.
…Генриху Шліману приснилася Троя, а мені – Солуків ХVІІІ століття. Тоді ще коляда ХОДИЛА від хати й до хати. Тоді снігу було по вікна, і малі колядники лишали в кучугурах шапки, а великі – чоботи. Посівальники гримали у вікна, перед тим оббивши бурульки на солом’яній стрісі, що висіли мало не до землі, й щойно господарі відчиняли їм двері, засипали житом-пшеницею глиняні долівки світлиць. Та так густо, що сонні кури повільно виходили з підпічка, збирали те зерно до вечора, й визбирати не могли.
У 1880 році в Солукові було 109 господарств і 478 жителів. Нині – майже втричі більше господарств і втричі більше жителів. Тоді легенди були правдою, а слова Ісуса Христа в коляді:
Я сотворив Землю й Небо,
Ще м ся й не народив –
несли більше інформації про світотворення, ніж дисертації науковців-мудрагелів.
Солуківці у надвечір’ї Богоявлення щедрують:
Ой сивая тая зозуленька.
Щедрий вечір, добрий вечір –
Добрим людям на здоров’я!
Усі сади та і облітала.
Щедрий вечір, добрий вечір –
Добрим людям на здоров’я!
А в одному та і не бувала.
Щедрий вечір, добрий вечір –
Добрим людям на здоров’я!
А в тім саду – три тереми.
Щедрий вечір, добрий вечір –
Добрим людям на здоров’я!
У першому – ясен місяць.
Щедрий вечір, добрий вечір –
Добрим людям на здоров’я!
У другому – красне сонце.
Щедрий вечір, добрий вечір –
Добрим людям на здоров’я!
У третьому – дрібні зірки.
Щедрий вечір, добрий вечір –
Добрим людям на здоров’я!
Ясен місяць – пан господар.
Щедрий вечір, добрий вечір –
Добрим людям на здоров’я!
Красне сонце – жона його.
Щедрий вечір, добрий вечір –
Добрим людям на здоров’я!
Дрібні зірки – їхні дітки.
Щедрий вечір, добрий вечір –
Добрим людям на здоров’я!
Гостювання сонця, місяця й зір у світлиці господаря мають спільне походження, таке ж і «світове дерево». Згодом їх успішно замінили християнські образи – «три святителі» або «три празники». Сонце і місяць оспівуються як небесна шлюбна пара. А зорі народна символіка називала їх дітьми. Щедрувальники, порівнюючи з ними господаря і його родину, ніби поширювали на людей благодать небесну.
Інший символ щедрівки – зозуля. Ця птаха віщує прихід весни і має ключі від вирію. Таким чином, до весни всього пів зими залишилося…