Символізм певних страв і реквізиту, який традиційно пов’язаний з Святвечером , відноситься до старослов’янських обрядів і звичаїв. Це, наприклад, мак, мед, гриби, калачі, і навіть сіно під скатертину – вказують дослідники старослов’янських традицій.
Етнолог з університету в Катовіце(Республіка Польща), доктор Грегорж Oдой пояснює, що деяким стравам приписуються властивості, призначені для досягнення зв’язку між світом земним і потойбічним. Це пов’язано з вірою, що в переддень Різдва в господарства та будинки людей навідуються духи їхніх предків.
“У деяких сім’ях, коли приступають до різдвяної вечері, роблять імітацію вітання, , видування або постукуючи по столу, щоб не сісти випадково на духів предків, які сидять за святковим столом”, – сказав етнограф.
Також до цього часу культивується звичка залишати столі порожні столові набори для мандрівників. Етнологи схильні до того , що це старослов’янське жертвопринесення – ритуальна трапеза, у якій частина їжі залишилася недоторканою для духів предків
Інколи одна традиція суперечить іншій, яка вимагає, щоб ні за яких обставин ви не повинні вставати з-за столу під час вечері в Святвечір – навіть якщо хтось стукає. Таким чином, немає жодних реальних шансів, що потенційний мандрівник може зайняти вільне місце за столом. Не можна вставати з-за столу, щоб ніхто не помер в сім’ї в наступному році.
Символічне значення має мак, який в слов’янській культурі розглядається як незвичайний продукт – відомий своїми гіпнотичними, галюциногенними властивостями. Використовувався для створення сильних відварів під час ритуалів, пов’язаних з культом предків.
“Такий сильний відвар мав характер медитаційний – легке запаморочення, сонливість, були посередниками між земною реальністю і позаземним: в поєднанні з тими, хто помер”, – сказав д-р Одой, згадуючи старе прислів’я, що “сон є братом смерті”.
Також гриби в традиційній народній культурі , були розцінені як незвичайні рослини, отримані з унікального і неприборканого до кінця простору, яким вважався ліс. “Гриби, були віднесені до незвіданого світу – далекого, дикого, невідомого простору “, – вказав етнолог.
Також незвиклу репутацію мав мед. Вважається, що бджоли, ці працьовиті комахи, також вступають в контакт з позаземним, і тому пояснюється наявність меду в різдвяних стравах. Сила магії – говорить д-р Oдой – це якість і тип харчування: мак, мед, горох, крупи є символами родючості і плодовитості (мак символізує “інший” світ, в якому перебувають душі наших предків), гриби приносять гроші в господарство, горіхи – фізичну силу і здоров’я зубів, а в свою чергу, коли з’їсти яблуко, тоді не буде боліти горло.
Свого значення має, також, в багатьох регіонах різдвяний пиріг – солодкий калач. За словами доктора Одоя, випікання калача, це давній звичай приготування обрядового тіста, що походить від кола, вказуючи на прямий зв’язок з сонячним культом. “Коло відноситься до сонячного культу, і було символом щастя, удачі – що тепер символізує калач”, – пояснив учений.
У деяких регіонах в переддень Різдва жінки годують курей зерном, беручи його з бочки. Це є символічним – це, щоб кури не розходилися далеко від свого гнізда і не несли яйця у сусідів, але й також, щоб в наступному році, сім’я міцніла, трималася разом і не втратила жодного зі своїх членів.
Традиція класти сіно під скатертину на вечерю Святвечора сходить до часів старослов’янських. Варто відзначити, що іноді його клали не тільки під скатертиною (іноді використовується замість скатертини, що пов’язано з магією родючості), але і під столом. Це повинно було забезпечити добробут господарства у наступаючому році. Деякі дослідники вважають, що це може бути пам’ятка старослов’янським жертвопринесенням, схожого на кургани, місця поховання, зарослих травою. Також на сіні залишається їжа для мертвих.
“Може бути, сіно під скатертину на Різдво є далеким відлунням цього зв’язку. В християнській інтерпретації, сіно – символізує на обставини народження Ісуса у Вифлеємі, на ясла, що символізують бідність.”, – сказав д-р Oдой.
З Святвечором також пов’язана з магія чисел. Згідно древньої традиції, кількість страв повинна бути непарною (11, 9 і 7), що повинно була забезпечити родючість у новому році. З часом, однак, зміцнилося переконання, що успіх забезпечать дванадцять страв – число 12, як правило, пов’язане з місяця року, або учнями Ісуса.
“Традиційно кожну страву потрібно принаймні спробувати. Той, хто відмовляється хоч від одного блюда, буде позбавлений в наступному році одного задоволення. Деякі стверджують, що гарантія благополуччя – найбільша кількість страв на різдвяному столі, незалежно чи це є парним або непарним числом “, – резюмував етнолог.
Переклад з польської®
за матеріалами http://gosc.pl/
