Богдан Скаврон, журналіст, м. Івано-Франківськ
Під час спілкування вісімдесят відсотків інформації передається за допомогою жестів та міміки. Жести не контролюються розумом, це мова наших емоцій, яка захована глибоко в підсвідомості. Жестами та інтонацією промовець виказує, який він є насправді, наскільки він говорить щиро і відкрито, чи щось приховує, чи обдумує, чи подає він повну інформацію чи обмежену.
Про що говорять руки франківських можновладців?
Звичайна жестикуляція, якою зазвичай послуговуємося під час спілкування, очевидно, є найдавнішою мовою в історії людства. Тому її найтяжче забути і вона повсякчас несподівано вихоплюється із глибин генетичної пам’яті. І тоді людина мимоволі проговорюється про найпотаємніше, зробивши якийсь один незграбний рух. На жаль, даром розпізнання цієї мови тепер володіє не надто багато людей. Але фахівцям жести часом говорять навіть більше, ніж слова.
Для того, щоб з точк
и зору психології жестів оцінити сказане у промові когось із публічних людей, необхідно врахувати декілька нюансів. Насамперед, зважити на те, що значення мають не тільки жести промовця, але і його міміка, розташування рук і ніг відносно тіла, постава. Найкраще робити аналіз у динаміці, стежачи за тим, як змінюються його рухи відповідно до сказаного. Але найперше треба знати, що означає той чи інший жест, умовно кажучи, вивчити азбуку цієї таємної мови. З цього і почнемо, скориставшись підказками психолога Наталії Чаплинської.
Балакучі долоні
Отож, стежимо за руками промовця, а передусім за тим, куди повернуті його долоні. Той, хто під час розмови жестикулює долонями догори, 
завжди інтуїтивно викликає більше довіри. І не випадково: цей жест означає щирість і відкритість. Зображення постатей з долонями, звернутими до неба, часто використовують в сакральному мистецтві. Так само діти, коли пишаються своїми досягненнями, відкрито показують руки, а почуваючи провину, ховають їх до кишень або за спину.
А от долоні, повернуті донизу, означають закритість промовця від аудиторії. Такі жести викликають відчуття тиску з його боку. Вони з
мушують уважно слухати, але з пересторогою до сказаного. Балансування повернутими донизу долонями – це жест зупинки ситуації, яким промовець закликає: ви повинні мене почути. У такий спосіб промовець пресингує аудиторію.
Більш щирим закликом до уваги є рух руки долонею до слухачів. Це відкритий жест, який підкріплює сказане. Недарма його найчастіше використовують при рекламі “ясновидців”. Бажаючи викликати довіру до своїх слів, люди також мимоволі складають долоні д
окупи у так званий “купол довіри” або “купол храму”. До схрещених у такому молитовному жесті пальців одразу приковується увага слухачів. У ньому міститься благання повірити сказаному.
Ще один жест, який має переконати слухачів у правдивості промовця, – биття себе в груди. Найчесніший він у тому випадку, коли рука дотуляється до грудей відкритою долонею. Але частіше пальці збираються в пучок або рука стискається в кулак, а це вже є ознакою збентеження і хвилювання.
Пальцем у небо
Палець догори – цікавий жест, який претендує на унікальність, без
заперечну цінність сказаного. В такий спосіб промовець ніби намагається привернути увагу до своєї думки, яка є безсумнівно правильною. Проте психологи рекомендують чиновникам та політикам уникати цього жесту, бо насправді протиставлення вказівного пальця на тлі інших, стиснутих в кулак, означає, що той, хто говорить, підноситься над іншим
и, а думка співрозмовників йому не важлива і не цікава.
Потирання рук, заламування та перебирання пальців свідчить про тривожне очікування. А от будь-які дотики пальцями до обличчя говорять про те, що промовець намагається приховати інформацію або чує відверту неправду. Виявляється, на обличчі, на шиї, біля вух, біля носа розташовані так звані “рецептори брехні”, які в такі моменти збуджуються, і підсвідомо людина відчуває потребу почухати це місце. Коли промовець зловживає такими жестами під ч
ас виступу, довіряти його словам не варто.
До жестів підозри й скритності належить також прикривання рота руками. Найчастіше таку позу чиновники та політики обирають під час тривалих нарад. А це значить, що вони старанно приховують свою позицію з обговорюваного питання. При цьому вони сплітають пальці та міцно стискають руки, що свідчить про недовіру та збентеження. Психологи кажуть, що публічним людям взагалі не варто тримати руки перед обличчям.
Захисна поза Наполеона
Хоча вислів “тримати себе в руках” означає зберігати спокій та холоднокровність, коли ми бачимо, що співрозмовник схрестив руки на грудях, то це насправді значить, що він починає «закриватися» від обговорення. Так звана “поза Наполеона” свідчить про «глухий» захист, після якого можливий агресивний контрнаступ. Загалом, стверджують психологи, перекрите руками сонячне сплетіння означає замкнутість людини в собі. Коли ж руки схрещуються на рівні 
геніталій (такою позою зловживав президент Кучма), то це означає обережність, беззахисність та інфантильність.
Ще один характерний багатьом політикам жест – рук рукою зверху вниз, долонею до себе. Таким рухом промовець відокремлює себе від слухачів, відмежовується від сказаного, “рубаючи” рукою повітря. У щирість його слів у такому випадку 
повірити важко.
Рука вперта у бік – це жест господаря. Промовець підкреслює, що саме він володіє ситуацією. А от запхана до кишені штанів рука, що відгортає полу піджака, – це вже чисто кокетливий, сексуальний жест, яким промовець засвідчує свою привабливість як чоловіка. Чиновникові чи політикові в публічних виступах такого руху варто уникати, бо цим він підкреслює свою самозакоханість.
Як потиснути руку?
Досить цікаво спостерігати за манерою публічних людей потискати руки один одному під час вітання. Тут легко відстежити жести домінантності-підпорядкованості. Коли хтось міцно потискує руку, повертаючи її так, що його долоня лежить зверху, то в такий спосіб він намагається підкреслити свою перевагу. Натомість, коли простягнута рука долонею вгору, то людина таким чином виражає готовність прийняти підлеглу роль. Є люди, які подають для потиску руки тільки кінчики пальців, опускаючи великий палець на долоню, щоб опонент не зміг захопити всієї руки. Це може свідчити про певну зневагу до того, з ким він вітається. Часом, щоб виправити незручну ситуацію, людина, яка відчуває себе лідером, але змушена подати руку долонею доверху, використовує під час рукостискання обидві руки, перегинаючи іншою рукою свою долоню з позиції підлеглості в позицію партнерства.
