Відчуваючи запах свіжої молодої трави, ваші вихованці починають вимогливо подавати голоси. Їхнє «му-у-у» підказує: тварини застоялися в стійловий період, стали дещо ослабленими, як від браку руху, так і від нестачі соковитого зеленого корму.
Випас корів навесні починають у травня, коли пасовище просохне настільки, щоб худоба не залишала в ґрунті після себе слідів, а трава досягне висоти 12-15 сантиметрів.
Перш ніж вигнати тварин на пасовище, необхідно провести їх огляд, котрий включає: дослідження крові на лейкоз і бруцельоз, діагностичні дослідження на туберкульоз, щеплення від сибірської виразки, також тваринам обов’язково очищають і обрізають копита, а за необхідності видаляють роги (у найбільш агресивних).
До молодої трави тварин привчають поступово, обмежуючи випас у перший день до 2-х годин. Наступні дні збільшують час випасу з таким розрахунком, щоб за тиждень повністю перевести корів на звичайний режим годування й утримання на пасовищі: до 8-10 годин. Робиться це для того, щоб різкий перехід на пасовищний корм не спричинив розладу травлення й виникнення інших захворювань. Щоб уникнути цього, перед вигоном на пасовище і в перші дні після стійлового утримання корів, кіз і овець необхідно добре підгодувати кормами, багатими клітковиною (сіном, сінажем, силосом), оскільки в молодій траві клітковини дуже мало. Саме це й може спровокувати розлади рубцевого травлення, порушення обміну речовин і співвідношення в рубці летучих жирних кислот, зниження вмісту оцтової кислоти, що супроводжується здуттям рубця і, як наслідок, зниженням продуктивності тварини.
Корови, кози, вівці повинні на пасовищі мати доступ до води. Наприклад, корова влітку випиває її до 50 літрів за день. Також необхідно включати в раціон сіль, її кладуть в годівниці у вигляді лизунців. Ні в якому разі сіль не розкидають, бо корови при випасі поїдають дві третини трави, а якщо сіль розсипати, то худоба з’їдатиме солону траву під корінь, захоплюючи із землею яйця гельмінтів .
Слід обережно випасати худобу на конюшиновому полі. Не рекомендується цього робити у ранкові години, коли на траві ще не висохла роса: це може призвести до здуття рубця. До того ж, якщо ветеринар не встигне своєчасно надати допомогу, тварина загине.
Перехід на пасовищний період завжди пов’язаний з безліччю стресових ситуацій для великої рогатої худоби, адже в цей час відбувається зміна умов утримання, змінюється звичний раціон, відбувається формування стада. Ви й самі могли спостерігати: з початком випасу у тварин порушується ритміка поведінки, підвищується рухова активність, агресивність. А от продуктивність навпаки знижується. Причому спостерігається не лише падіння надоїв молока, а й зменшення вмісту жиру в ньому.
З часом тваринні інстинкти і поведінка відновлюються. Адже вільний необмежений рух, свіже повітря і сонячні промені стимулюють усі функції організму тварин. На пасовищі вони отримують доволі легкозасвоюваний зелений корм, багатий протеїном, макро- і мікроелементами та вітамінами.
У першій половині літнього періоду тваринам згодовують зелені злакові у суміші з бобовими. При достатній кількості бобових кормів їх можна вводити до раціону на рівні із злаковими, в т.ч. з силосом кукурудзяним. У другій половині (липень – листопад) згодовують крупностеблові злакові.
Водночас добре споживання та висока перетравність зелених кормів ще не є показником забезпечення тварин усіма поживними речовинами відповідно до їх фізіологічних потреб. У багатьох випадках зелені корми, забезпечуючи навіть високі норми протеїну, не можуть задовольнити потребу корови в енергії. У зв’язку з цим до літніх раціонів рекомендовано включати консервовані корми.
Крім того, часто через літню посуху тварин важко забезпечити зеленим кормом, причому не лише на пасовищах, а й при стійловому утриманні. Нерідко доводиться скошувати трави у ранні фази їх розвитку, що економічно невигідно. Заготівля ж силосу та сінажу значно підвищує вихід кормів з 1 га площі посіву, а добавка цих кормів до літніх раціонів є гарантом стабільних надоїв молока високої якості.
Отже, переваги пасовищного годування й утримування тварин незаперечні, бо знижують собівартість продукції, затрати праці та матеріальних засобів на виробництво кормів, і, що не менш важливо, зміміцнюють здоров’я тварин.