Dmytro Wesołowski, Kurier Galicyjski, 17-30/03/2015, № 5 Kraj zamarł w oczekiwaniu nieszczęścia, które nasuwa się ze Wschodu. Mamy ofi ary i ogłoszono mobilizację – toczy się wojna. Łzy dzieci,rodziców, ukochanych. I oczekiwanie. Ale też nadzieja, że te nieszczęścia nie dotrą do nas. Tak jest teraz i tak było przed 366 laty. Jedną z przyczyn tego…
Тетяна П’янкова, Вигода-Станіславів Не кажи йому, як натирає синицям жменя, Як кортить журавлям в піднебессі чиїмись бути. І як страшно від того, що вже не біжить по вені Від Венери до серця ні краплі його отрути. А коли підступає соленої правди хвиля, Будь відверта, мов та, що напружуючи обличчя, Імітує, як тричі була на стрімкому…
Людмила Лінник-Савка, м.Івано-Франківськ Великдень каждого року заходит інакше. Раз – запорошений маєвим цвітом, раз, хрумтячи ледом по торічні траві, раз безкраїми калабанями і болотєм. Але каждий раз Великдень – то свєто, яке сі зачинає ше зі Страсного Понеділка і сі кінчит на Провідну Неділю.
Християнство виросло з великої і багатої традиціями релігії, іудаїзму. Не дивлячись на настільки популярні, в тому числі і на сторінках Нового Заповіту, протиставлення іудеїв і християн, ці два віросповідання мають багато спільного. Більше того, часом, не знаючи традицій єврейського народу, ми не можемо зрозуміти всю глибину християнства.
Людмила Лінник-Савка, м.Івано-Франківськ «Ааааая, – неквапом ведуть свою розмірену мову дід, розтягуючи оте кожне «а», – роззяві зааавше віпааадок бувааає». А роззява – себто котресь із нас, онуків – дмухає на потовчене коліно чи обдертого ліктя, та від дідового «аааая», вже стає якось ніби й смішно, ніби й не болить більше… Сидят дід, легонько слинят…