-
Archives
- Квітень 2019
- Вересень 2018
- Січень 2018
- Грудень 2017
- Червень 2017
- Травень 2017
- Квітень 2017
- Лютий 2017
- Січень 2017
- Грудень 2016
- Жовтень 2016
- Червень 2016
- Квітень 2016
- Лютий 2016
- Січень 2016
- Жовтень 2015
- Вересень 2015
- Липень 2015
- Травень 2015
- Квітень 2015
- Лютий 2015
- Січень 2015
- Грудень 2014
- Листопад 2014
- Вересень 2014
- Серпень 2014
- Липень 2014
- Червень 2014
- Травень 2014
- Квітень 2014
- Березень 2014
- Лютий 2014
- Січень 2014
- Грудень 2013
- Листопад 2013
- Жовтень 2013
- Вересень 2013
- Серпень 2013
- Липень 2013
- Червень 2013
- Травень 2013
- Квітень 2013
- Березень 2013
- Лютий 2013
- Січень 2013
- Грудень 2012
- Листопад 2012
- Жовтень 2012
- Вересень 2012
- Серпень 2012
- Липень 2012
- Червень 2012
- Травень 2012
- Квітень 2012
- Березень 2012
- Лютий 2012
- Січень 2012
- Грудень 2011
- Листопад 2011
- Жовтень 2011
- Вересень 2011
- Серпень 2011
- Липень 2011
- Червень 2011
- Травень 2011
- Квітень 2011
- Березень 2011
- Лютий 2011
-
Meta
Category Archives: Проза
Диктатура Галичини
Галичина – се не лише стан душі. Вона не тільки в голові та крові. Кождою галичанкою та кождим галичанином ще підкеровує невидимий тріумвірат, котрий складається із диктату мови, запахів-смаків та ритуалів. Тут усе постає із них та їхніх зв’язків, наче … Continue reading
Містечковий аристократизм
Тато був старший від мами на 14 років. Мама, як тільки підвищувала на нього голос, то переходила на Ви. Тато, звертаючись до мами, починав з “дитинко”… Я дуже любив гуляти з татом містом. То був чисто галицький спацер. З льодами, … Continue reading
ТО-було тоді…
Володимир Ковцун(Владзьо). Гнилички на Тернопіллі Колись, давно, коли я ше по селі бігав в сандалях на босу ногу… Коли я тікав на ровері з хати на цілий день, і міг до вечора їсти яблука, черешні і горох(а горох – то … Continue reading
Posted in Історія, Без категорії, Гумор, Люди, Проза
Коментарі Вимкнено до ТО-було тоді…
Галицкий гумор
Борис Явір Іскра, правдивий галичанин з Тернополя Каждий порєдний галичєнин гміє жєртувати. Він сипле жєртами де тра і де не тра. Но то не просто жєрти — то щира правда, чєсом гірка, чєсом солодка, но подана через жєрти. Єк ми … Continue reading
Із циклу “Закарпатські образки”
Світлана Бреславська Дід Іван такий цікавий чоловік був. Високий, худорлявий, трохи сутулий. Ходив з ціпком, а коли гнав телицю пасти, то так на горби дряпався, як молодий. Телиця бігла вперед, тоді зупинялася, чекала діда, а тоді знову бігла вперед. Так … Continue reading
Posted in Люди, Проза
Tagged Люди, Проза, Світлана Бреславська
Коментарі Вимкнено до Із циклу “Закарпатські образки”
Рай
Юлія Сливка, Львів в великій хаті діда старенького висить чотири образи по чотири сторони світу. такі, що наганяють на тебе страх Божий. в дерев’яних рамах. під шклом. вишиті грубим хрестиком. над ними на цвєшках – викрохмалені на цупко вишиті рушники. … Continue reading
Із циклу “Закарпатські образки”
Світлана Бреславська Чистили кусаками пруття. Відкидали зелену шкірку з вербових прутиків, біле осердя, чи пак, самі прутики, складали рівненькими снопиками. На дворі було тепло, тож сиділи колом на подвірʼї, кожна підперезана великим сірим фартухом – аби не вимастити сукню. Помагали … Continue reading
Posted in Люди, Проза
Tagged Люди, Проза, Світлана Бреславська
Коментарі Вимкнено до Із циклу “Закарпатські образки”
Галичанин і смерть
Володимир Гевко, файне місто Тернопіль Зі смертю у галичан давні та дуже особливі стосунки. Галицьке memento mori починається з вибитого імені та дати народження на надгробному пам’ятнику галичанки, коли ховали її чоловіка і завбачливо одразу вибили імена двох, бо менше … Continue reading
Із циклу «Закарпатські образки»
Світлана Бреславська Такої бойової жони, як у Віті Драба, не було ні в кого. Привіз собі з Одеси. Не жінка – вогень! Ірою звали. Вітя – хлоп двометровий, широкий, як шафа – колишній бейсболіст. Жона му в пупець дихає, але … Continue reading
Смерть
Богдан Волошин, м.Львів – Вуйку, ви знаєте, шо таке смерть? – Та чо не знаю. Я сам смерть. – Як то? – Коли був дітваком, то у нашому вертепі Смерть представляв. В мене випали передні зуби і я дуже шепелявив. … Continue reading