О. Мирослав Божек, єзуїт, Чікаго(США)
Переклад з http://www.deon.pl/
Варто собі усвідомити, що можливість приходу до цього таїнства не повинна бути «до свят», ані такою як інша родинна урочистість – хрестини, шлюб чи перше причастя. Сповідаємося не з приводу свят, але з приводу нашого гріху.
Серед спогадів мого тата з часів Польської Народної Республіки є і такі, що була в Польщі думка, щоб за прикладом інших комуністичних країн, відмінити святкування Різдва і Великодня. Але проти того запротестував тодішній Перший Секретар Польської робітничої партії Владислав Голмулка – з поглядів гігієнічних. Стверджував, що не можна ліквідувати ці свята, бо дякуючи їм принаймні два рази в році люди роблять генеральне прибирання, інакше все потонуло б у бруді.
Та історія пригадується мені кожного разу, коли дивлюся на довгі черги, які утворюються перед сповідальнями якраз перед святами. Видається що в справах духовних, якби не свята, ми б потонули в бруді духовному. Тому що велика частина тих, які стоять в тих передсвяткових чергах, відповідають священникові такими словами: «Моя остання сповідь була перед попередніми святами».
Та група приходить до сповіді перед святами, а потім їх в сповідальні не застанеш. Але варто собі усвідомити, що можливість приходу до того таїнства не повинна бути «до свят», ані такою як інша родинна урочистість – хрестини, шлюб чи перше причастя. Сповідаємося не з приводу свят, але з приводу нашого гріху. Посилаючись ще раз на «погляди гігієнічні», про які говорив товариш Гомулка, також не з приводу свят маємо митися і прибирати, але тому, що ми є брудні і маємо в домі безпорядок.
То з погляду на таких сповідальників «до свят» була створена одна із заповідей церкви, яка говорить про те, щоб ми сповідалися принаймні один раз в році. Багато з них відчувають задоволення з того, що сповнили «християнський обов’язок». Варто собі усвідомити, що та заповідь є по суті драматичним закликом, щоб захистити людей від духовного краху, або навіть смерті. Знову порівнюючи то з гігієною, це є відчайдушним закликом: «Помийся людино хоча б раз на рік!»
У питаннях духу, однак, ставки набагато вищі, ніж огидний запах немитих тіл. Це питання життя і смерті. З одного боку, ми рекомендується регулярне сповідання гріхів навіть не суттєвих. Але це необхідно у зв’язку з можливістю приєднання до Святого Причастя, так як воно служить в якості допомоги в духовному зростанні, зміцненні в добрі – підтримці в зціленні тоді, коли нам духовно “боляче”. Варто пам’ятати, що навіть незначні травми, якщо знехтувати ними і дозволити розповсюдитися інфекції, можуть призвести до серйозних наслідків.
Тим більше в випадку смертельних гріхів сповідь є не тільки оздоровленням, але воскресінням з духовної смерті. Тій людині, яка чинить гріх, слід якомога швидше (а не до свят!) прийти до таїнства сповіді. Якщо того не зробить, тоді вона ризикує своїм життям – вічним!
Можна сказати, в стилю Гомулкі, що не є то зле, що до свят багато людей згадує про духовне очищення. Однак потрібно нагадувати один одному, що духовне очищення, оздоровлення потребуємо завжди, коли тільки починаємо грузнути в духовному бруді.
