« Приходили до нього всі митарі і грішники, щоб його слухати.
На це нарікали фарисеї і книжники: Цей приймає грішників і їсть з ними.
І оповідав їм наступну притчу…»
Одного разу шпацерував собі Бог по Раю і із здивуванням зауважив що були там всі люди. Ні одна душа не була відіслана до пекла. Занепокоїло його це, невже зробив щось не так, щоб бути справедливим? А крім того, для чого ж було створене пекло, якщо його не використовувати? І сказав ангелу Гавриїлу:
– Збери всіх біля мого трону і прочитай їм Десять Заповідей.
Коли була прочитана перша заповідь, Бог сказав:
– Кожен хто згрішив проти цієї Заповіді, має негайно відійти до пекла.
Деякі особи відділилися від натовпу і пішли сумні до пекла. Так само було зроблено з другою заповіддю, третьою, четвертою, п’ятою… І тільки тоді населення неба значно зменшилося. Коли була прочитана шоста заповідь, всі пішли до пекла і залишився лише пустельник – грубий, старий і лисий. Подивився Бог на небо і питається Гавриїла:
– Чи то є єдина людина, яка залишилася в Раю?
– Так – відповів Гавриїл.
– Ото маю долю! – сказав Бог. – Залишився я щось дуже самотнім, як гадаєш? Йди до пекла і скажи всім, щоб повернулися назад на небо.
Коли грубий, старий і лисий пустельник почув, що всі отримали прощення, скривився, ніби з’їв квасного яблука і крикнув до Бога:
– Це несправедливо! Чому не сказав мені скоріше, що так вчинеш?
– Ось! Ще один фарисей! Ще один старший брат, що повчає інших! Людина, яка вірить в нагороду і кару, і яка є фанатиком найбільш суворої справедливості!- сказав Бог і відправив пустельника в пекло.
Перекладено частину статті Mieczysławа Łusiakа SJ “Starszy brat i marnotrawny syn – Łk 15, 1-32” з http://www.deon.pl
