Почав писати і думаю, знову мені почнуть говорити про те, що не потрібно писати про німців, поляків, жидів, австрійців… «Пиши про наших – українців», – так мені рекомендують в очі і поза очі мої знайомі і не дуже. Та я пишу і про українців, ну, не завжди про героїв, а частіше про простих посполитих, бо героїв мало, а нас «простюків» – тьма. Мої герої інших національностей, то ті, хто народився або жив в наших краях і ніколи не забував про нашу чудову Галичину. Ніхто не може відібрати в людини його малу батьківщину. Нам, теперішнім галичанам варто знати, хто тут жив і що робив, щоб ним міг гордитися кожен галичанин, не залежно від національності.
А сьогоднішній герой моєї розповіді заслуговує на те, щоб ним пишався кожен галичанин, особливо жителі Станіслава. В 30-х роках минулого століття міжнародна політика провідних держав Європи і США, Радянського Союзу, гроші відомих світових банкірів і підприємців, виростила на тілі Європи страшенну заразу – німецький націонал-соціалізм, який, після багатьох років страждань і жертв, був знищений. Спочатку допустили, потім цілий світ мав клопіт. Наслідувати гітлеризм і любуватися ним пробували і наші українські націоналісти з ОУН. Всі знаємо, що з того вийшло. Про боротьбу проти гітлеризму наші дослідники ОУН пишуть, а про наслідування принципів гітлеризму в засадничих документах ОУН 30-х років не хочуть. Але я трохи відхилився, тому хочу повернути увагу до нашого героя, який в ті часи зрозумів, що німецький націонал-соціалізм це велике зло і з ним треба боротися. І був одним із перших, хто розробив план боротьби проти експансії фашизму.
Генерал-фельдмаршал Альфред Янша почав свою військову кар’єру в австро-угорській імператорській армії і закінчив начальником Генерального штабу австрійських збройних сил часів Першої республіки. В міжвоєнний період він вірно служив австрійській республіці і був розробником плану захисту Австрії від завоювання її німецьким рейхом. Був великим противником нацизму.
В міжвоєнний період в австрійській армії були великі проблеми пов’язані з модернізацією озброєння, що заборонялося міжнародними договорами, які висували держави колишньої Антанти, а також хронічним недофінансуванням армії , а також кадровими питаннями. Тим не менше, на початок прихованого переозброєння в німецькій армії командуванням австрійської армії і особливо начальником генерального штабу генерал-фельдмаршалом Альфредом Янша робилося все для захисту від агресивних сусідів – німецького рейху.
Серед офіцерів, велика частина яких навчалася в військових училищах та академіях монархії, які після проголошення в 1918 році австрійської республіки відкрито не виступали проти неї, але лояльними до неї не були, в 1934 році було проведено чистку і до керівництва австрійською армією і більшості постів в ній прийшли люди, які були патріотами Австрії. На чолі збройних сил став генерал Вільгельм Зегнер ( вбитий 11 квітня 1938 року німецьким гестапо після анексії Австрії), а з 1936 року в якості начальника штабу фельдмаршал-лейтенант Альфред Янша. В 1938 році після анексії Австії німецькими фашистами десятки австрійських офіцерів заплатили за любов до батьківщини життям (можна переглянути документальний фільм “Ein General gegen Hitler – Wilhelm Zehner”, 2007). Альфред Янша був змушений після анексії території залишити “Ostmark”, він пережив нацистську епоху тільки дякуючи заступництву Беніто Муссоліні.
Янша фон Едлер Альфред Йоганн Теофіл народився 16 липня 1884 року в Станіславі (Галичина) в родині полковника імператорської австро-угорської армії Еммануеля Янші та його дружини Анни (уроджена фон Майєр). Батько був командиром дивізії національної жандармерії в гарнізоні. Як згадує сам Альфред Янша в своїх мемуарах «З мого життя», в його дитячій пам’яті мало залишилося спогадів про місто його народження в якому він прожив до 1888 року. Але пам’ять малого Альфреда на все його життя закарбувалися вигляд будинку в якому він жив, деякі деталі з життя в домі, вигляд з вікна кухні, а також його дитячі враження від відвідування залізничної станції. Як пише Янша « …край платформи, для захисту пасажирів від потягу, був відгороджений гратами». А також запам’ятався станційний дзвін, в який дзвонили три рази: два рази сповіщали про прибуття поїзда, а третій – про відправлення. Після повернення до Станіслава під час Першої світової війни , за словами генерала, він не зміг віднайти будинку в якому народився і жив.
Коли синові виповнилось 4 роки, батька перевели до Відня. Але в 1892 році батька знову призначають на посаду в Галичину і сім’я переїжджає до Львова, де Альфред навчається в німецькій протестантській школі. Після двох років проживання у Львові в готелі Європа старшого Яншу переводять на військову службу до Праги. Восени 1910 р. Альфред закінчив військове училище, отримав призначення у Вінер-Нойштадт, почав службу у Генеральному штабі, але незабаром переведений у Сараєво, де проходив службу в гірський бригаді до початку Першої світової війни.
Під час Першої світової війни воював, відповідно: на сербському фронті у 5-й армії; російському фронті в Карпатах; італійському фронті в 6-й армії; як австрійський офіцер зв’язку — в болгарській та німецькій армії (1915—1916). Остання посада в імперській армії начальник штабу 10-ї кавалерійської дивізії в Південному Тіролі. Після закінчення війни жив у Відні та Будапешті. Як і багато інших, Альфред Янша був пригнічений розвалом імперії та армії .
З 1919 по 1920 рік навчається в бізнес-школі та працює на будівництві. Повертається з Зальцбург.
З серпня 1920 року тимчасово виконує обов’язки начальника штабу 3 гірськострілецької бригади у Нижній Австрії на посаді полковника, яку займав до 1929 року. У період 1930—1932 рр. був командиром цієї бригади, а з 1932 року Янша в Першому департаменті Федерального міністерства Збройних Сил Австрії. Бере участь в “Конференції з роззброєння”, 1933 р., де знайомиться з багатьма військовими чинами та політиками з різних країн Європи і в тому числі починає приятелювати з Муссоліні. Там він вперше прочитав книгу Гітлера ” Mein Kampf “.
Після повернення з конференції Янша відправлений в якості військового аташе в Берлін. У столиці Німецької імперії він побачив антилюдську суть фашизму і повністю відмовився від нацизму. В Німеччині Янша побачив як переозброється німецький рейх, що викликало в нього велику турботу про майбутню долю Австрії та Європи
Янша в 1935 повернувся в Австрію і зайняв від 1 квітня 1936 року посаду керівник ІІІ секції Федерального Міністерства Збройних сил, де він виконував обов’язки начальника штабу. На цій посаді генерал Янша намагається розбудувати армію, щоб підготувати Австрію до війни з Німеччиною. В Янша не було ніяких ілюзій, про те що австрійська армія буде мати шанс на успіх у боротьбі з ворогом. Але у випадку війни, хотів створити оборонний рубіж на річці Траун і заручитися допомогою інших держав («План Янша»). Плани генерала Янша не залишаються таємними, про них дізнається німецька розвідка. У лютому 1938 року, згідно договору про приєднання Австрії до рейху, Гітлер призначає на посаду начальника генерального штабу австрійської армії генерал-майора Франца Беме. Генерал Янша, як противник нацизму, звільняється з армії і стає мішенню для нових правителів. Тільки завдячуючи заступництву Муссоліні генерал–фельдмаршал Альфред Янша залишився живий, але змушений переїхати в Ерфурт, де, щоб якось прожити, працює страховим агентом, а з 1943 року – продавцем автозапчастин.
У 1946 році Янша повертається до відродженої Австрії. У 1947 році бере в дискусіях про майбутнє австрійської армії. Янша помер 20 грудня 1963 року у Відні.
Австрійська армія в честь генерала-фельдмаршала Альфреда Янша, який, ймовірно, зробив більше, ніж будь-який інший захищаючи країну проти Гітлера, назвала казарми 35 піхотного батальйону, дислокованої в Нижній Австрії в гарнізоні Großmittel його іменем.
