Category Archives: Люди

Із циклу “Закарпатські образки”

Posted on 11.12.2016 by Дмитро Веселовський

Світлана Бреславська, м.Станіславів Мирон зайшов до бару, з дитиною на руках, сердитий, як чорт. Кум Богдан стояв за стійкою сам, чекав клієнтів. Відколи Миронова Оксана пішла в декретну відпустку, доводилось господарю – з метою економії, звісно, – самому іноді обслуговувати. … Continue reading →

Posted in Без категорії, Люди, Проза | Tagged , | Коментарі Вимкнено до Із циклу “Закарпатські образки”

Терен – останній акорд перед снігами і морозами…

Posted on 23.10.2016 by Дмитро Веселовський

Олег Ущенко, м. Станіславів Ми збирали його далеко попід лісом. На порожніх городах голосно гудів вітер. Місцями навіть свистів. Під найбільшими грудками ріллі лежало трохи снігу. Ніби хтось попідсипав по жменьці на пробу. Зосереджені коти, мружачись від вітру, чатувати біля … Continue reading →

Posted in Люди, Природа, Проза, Традиції | Tagged , , , | Коментарі Вимкнено до Терен – останній акорд перед снігами і морозами…

Жінка і штани

Posted on 26.04.2016 by Дмитро Веселовський

Мода змінюється , як погода в березні. І час від часу постає питання про жіночі брючні костюми, джинси, чи є вони жіночим одягом? При цьому дехто стверджує, що раніше жінки штанів не носили, а перейняли цей одяг від чоловіків в … Continue reading →

Posted in Жінки, Люди, Традиції | Tagged | Коментарі Вимкнено до Жінка і штани

Христя

Posted on 29.02.2016 by Дмитро Веселовський

Неля Сауляк: МАМА ДВОХ СИНІВ, журналіст, громадський діяч , волонтер, організатор літературних камерних заходів (м. Кривий Ріг) Що хочете мені кажіть, а не можу це все в собі тримати. Вчора її знову побачила і в середині аж закипіло… Звати дівку … Continue reading →

Posted in Люди, Проза | Tagged , | Коментарі Вимкнено до Христя

Шма, Ісраель!

Posted on 10.10.2015 by Дмитро Веселовський

Семен Винокур, сценарист, кінорежисер, продюсер(Тель-Авів, Ізраїль) У 1996 році я вирішив звільнитися з телебачення. Це був мій останній робочий день. Знімаємо ми хлопаку, головного кухаря готелю «Дан Панорама» в нього дома, а в сусідній кімнаті, хтось бурмотить. Тут кухар переривається … Continue reading →

Posted in Історія, Люди, Переклади, Проза | Tagged , , | Коментарі Вимкнено до Шма, Ісраель!

W zdrowym ciele zdrowy duch

Posted on 28.09.2015 by Дмитро Веселовський

Dmytro Wesołowski Drużyna z Doliny Półtora tysiąca młodych ludzi z ośmiu państw europejskich rywalizowało przez tydzień (w dniach 14-20 lipca br.) w Warszawie w ramach 27 Międzynarodowej Parafiady dzieci i młodzieży. Dziecko, sto masek, sto ról zdolnego aktora. Inne wobec … Continue reading →

Posted in Віра, Люди, Новини, Церква | Tagged , , | Коментарі Вимкнено до W zdrowym ciele zdrowy duch

Oaza w Dolinie

Posted on 28.09.2015 by Дмитро Веселовський

Dmytro Wesołowski Tekst ukazał się w “Kurier Galicyjski” nr 17 (237) 15-28 września 2015 Widziałem ich oczy – oczy dzieci działających w Ruchu „Światło – Życie”. Są to oczy ludzi bogatych duchem, oczy świecące dobrocią i miłością. Oczy, w których … Continue reading →

Posted in Віра, Люди, Новини, Проза, Церква | Tagged , , | Коментарі Вимкнено до Oaza w Dolinie

Уринотерапія, або Як побачити Москву

Posted on 29.07.2015 by Дмитро Веселовський

Людмила Лінник, багатодітна мама зі Станіславова Було це того дивовижного і спекотного літа, коли в моїм селі висвячували церкву. Я мала тоді років з десіть, і мені випала почесна нагода співати на урочистім концерті з тої нагоди. Та ще й … Continue reading →

Posted in Люди, Проза, Традиції | Tagged , , | Коментарі Вимкнено до Уринотерапія, або Як побачити Москву

Пані з міста, або Корова з куферка

Posted on 13.07.2015 by Дмитро Веселовський

Людмила Лінник, Станіславів Знаєте, як то є – бути панев з міста? То коли твої десять дворідних братів і сестер жиют всі в єднім селі, а ти – в місті. І вони там все собі свóї бо свóї, а ти … Continue reading →

Posted in Люди, Проза | Tagged , | Коментарі Вимкнено до Пані з міста, або Корова з куферка

СТО ДВАДЦЯТЬ СІМ

Posted on 21.05.2015 by Дмитро Веселовський

Галина Максимів, журналіст …Ще до весни далеко, а громовиці не втихають. Самійлові поза спину – порох колкий і теплий. Згодом їхній батальйон починає рахувати втрати – буденно. Наче яблука з дірявого кошика: один, два, десять… Самійло побачив … одного з … Continue reading →

Posted in Люди, Проза | Tagged , | Коментарі Вимкнено до СТО ДВАДЦЯТЬ СІМ