Декілька днів тому на сайтах “Католицького оглядача” та “Кредо” прочитав одну цікаву статтю про родину, виявилося, що це скорочений варіант статті з польського сайту. Пропоную Вашій увазі повний переклад цієї статті. Публікується за згодою автора.
Яцек Пуліковскі(Jacek Pulikowski) – викладач Політехніки в Познані і на післядипломних студіях сім’ї при теологічному відділі Університету ім.Адама Міцкевича в Познані. Працює в Душпастерстві родин та Асоціації католицьких родин Журналіст, автор статей і книг про сім’ю.
Ідеальну сім’ю і стосунки, які панують в ній, можна порівняти з раєм. Це місце любові, доброти, взаєморозуміння і поваги. Але чи так є завжди – особливо в наш час – чи є то розповсюджено?
Багато сімей знайшли “свій рай», але часто на практиці в багатьох сім’ях, в суспільній свідомості, у засобах масової інформації, в діяльності місцевого самоврядування та уряду, на жаль, відносяться недостатньо в питаннях відшукання того раю . Ще потрібно говорити, навіть боротися за високу оцінку обгрунтованості сім’ї для майбутнього окремих осіб, громад, держави і світу.
Народження та виховання в родині
Слова Папи Римського Івана Павла II: «Майбутнє світу залежить від сім’ї» не є порожнім слоганом чи гаслом, це насправді дуже конкретно, реально і незаперечно. Щоб визнати цю істину, ви не повинні бути мудрецем, вистачить трохи здорового глузду. Це тільки в родині є єдине ідеальне місце для продовження життя (народження) і формування підростаючого покоління (виховання). А від того залежить не тільки майбутнє людства і якість життя, але в цілому для виживання світу, захищає його від вимирання. Щоправда є вже технічно можливо (що не означає, що морально прийнятно) “виробництво” дітей штучним заплідненням або в пробірці, і може стати також реальним клонування, але не вирішує проблему виховання таких дітей. Не є і не буде, тому що сама ідея виховання дітей поза родиною є абсурдною, несправедливою по відношенню до дітей і суперечить природі.
Ідея, що дітей може виховувала мати-одиначка (яка сама собі «зробила» або «замовила» дитину в іншої жінки), або одностатеві пари (які за своєю природою не здатні народити і ніколи не будуть відповідати поняттю “сім’я” ) і, нарешті, про те, що виховання буде здійснюватися поза сім’єю, в «особливих» навчальний закладах, просто нелюдяно. Це трактування дитини як об’єкта володіння, відмовляючи йому в елементарних людських правах. Основні права дитини – поруч з безумовним правом на життя з моменту зачаття і це право розглядається як результат любові батька і матері – це право на виховання в сім’ї. Тільки справжня сім’я може дати дитині все необхідне для повної міри всебічного розвитку і зростання як людини. Приклад життя всієї сім’ї в сповідуванні ієрархії людських цінностей є найкращим способом для перевірки такої ієрархії в очах дитини. Виховання без цінностей, сприяє формуванню споживацької особистості, до її деформації, що в кінцевому підсумку призводить до деградації і навіть переродження людини.
П’ять видів любові
Тільки в нормальній сім’ї (постійний, вірний, люблячій) дитина може отримати п’ять видів любові, яка йому потрібна для гармонійного розвитку. Це, по-перше, досвід турботи і ніжності матері, яка є справжньою жінкою. Це любов, яка дає відчуття емоційної безпеки, заспокоює дитину (особливо малих) в надії, що її люблять. По-друге, з точки зору природи речей любов батька відрізняється від материнської тим, що ви дбаєте про перспективи розвитку дитини (фізичні, психічні та духовні, аж до святості). Любов батька повинна дати дитині відчуття безпеки та захисту від втрат в житті. Ще більш важливою, ніж ці дві є третя любов – тверда і непорушна між батьками, так би мовити, над дітьми. Ця любов проявляється не тільки в вигляді чоловічо- жіночих відносин, але вона дає дітям стабільну певність домашнього середовища, їх росту і розвитку. Ці три види любові, створюють простір для любові до родини, в якій (якщо дивитися з точки зору дитини) беруть участь батьки, брати, сестри, дідусі, бабусі, двоюрідні брати, дядьки й тітки. І ось ми прийшли до віднайдення раю. Справжня любов в сім’ї, це рай на землі. Рай потрібен (не завжди свідомо) усім, але пізнають його тільки деякі.
Існує ще і п’ятий вид любові, необхідний людині, як повітря, хоча вона і не завжди в змозі сама зрозуміти її. Це любов до Бога. Зокрема, люди повинні вірити в Божу любов, яка є непохитною і безповоротною, незалежно від людини. Дитина повинна зростати в переконанні, що любов є безумовною. Є такою міцною і вірною, що дитина (як і дорослий) не може робити такі дії (бо нема таких), що Бог перестане її любити. Усвідомлення такої любові не дозволяє втрачати сенс життя, навіть коли людської любові недостатньо.
Поверненя до одвічних ролей
Світ втратив істинне розуміння потреби в правдивій любові і для особистого користування словом “любов” поназивав дії навіть в конфлікті з ним (наприклад, вирване з-під контролю розуму і волі помпезно описані сексуальні дії “вільного кохання”). Світ відбирає важливі інструменти виховання від батьків, вихователів і вчителів, помилковою риторикою про “права дитини”. Нові визначення сім’ї та батьківства, а також виховання йдуть в парі з правами, які сприяють покаранню батьків за дії проти повсталих дітей.
Чи можливо колись цю велику плутанину розв’язати? Або відмовитися від бою і як кажуть собаки гавкають, а караван йде і просто робити своє…
Що я думаю? Про мудрі інвестиції в нормальну сім’ю. І про припинення ніякового замовчування про справжньому щасливої сім’ї. Сім’ї, де мати справжня жінка в любові і радості, виконує материнську місію. Жінка, яка перебуваючи у себе вдома з маленькими дітьми, не відчуває себе гірше, чи менш щасливо від ровесниць, які створюють свої кар’єри в професійному середовищі. Навпаки, дуже рада, що тут вона може супроводжує своїх дітей в пізнанні світу. Є з ними тоді, коли вони здобувають перші перемоги і вирішують трагедії дитинства. Вона отримує перші посмішки, чує перші слова, супроводжує перші кроки, знає місце розташування першого зуба. Вона мама, мама для маленької дитини є найважливішою річчю в світі.
Батько в сім’ї повинен бути справжнім чоловіком, який любить мудро і відповідально. Батько в родині займає важливе місце і є незамінний. Мова йде не тільки про забезпечення сім’ї. Це про надання почуття безпеки для всіх (дружина і діти), під захисним крилом чоловіка і батька. Його роль можна порівняти з важливою роллю капітана на кораблі. Тих, хто збирається протестувати, посилаючись на рівність, я підкреслюю,капітан повинен твердо покарати, тому що, капітан у разі надзвичайної ситуації готовий віддати життя, щоб врятувати екіпаж і пасажирів. Яка з дружин не хотіла би бути з чоловіком, який готовий віддати своє життя за для сім’ї? Справжній капітан судна не вмішується в приватне життя пасажирів, але піклування за підлеглих покладені на нього, незалежно від його власної праці, втоми і дискомфорту. Чоловік здійснює відповідні повноваження в сім’ї розширюючи до меж людських можливостей і це є основне джерело його істинного щастя. Він також є ефективним шляхом, до особистої святості, призначеному знайти рай на землі для родини. Достатньою винагородою за жертву для сім’ї чоловік усвідомлює, що це під його крилами все в сім’ї прямує до добра, до спасіння.
Вказати щастя для світу
Основа сімейного раю є шлюб, в основі якого добро і згода. Ця основа може доповнюватися дітьми, онуками, правнуками … Було б краще, якщо б такі сім’ї не приховував свого щастя, а показували його цілому світу. Щоб люди говорили: «Подивіться, як вони люблять один одного». Щоб заздрісні захотіли такого раю для себе, відкидаючи хибні уявлення про щастя.
Викликати бажання в серцях людей до життя в вірній, стабільній, багатій дітьми, люблячій сім’ї може викликати зміну світу. Зрештою пристрасні бажання людей є величезною силою до дії. Це буде відповідно до рекомендації: «Перемагай зло добром» і підтвердженням: «Ви пізнаєте правду, а правда вас робить вільними». Маю надію, що це станеться
