Витягуючи гнучке і волохате тіло кіт Мишик поволі виліз із стодоли, подивився на ранкове сонечко і задумався: «Чим би зайнятися в такий чудовий по літньому теплий травневий день?» Йому по людських мірках вже минуло років десь з сорок. Обдерта морда, зламаний хвіст, немаленька купка котенят, які бігали майже по всій Дуброві – все це котяра Мишик. Але сьогодні ніяких походів в ліс , ні відвідувань кралечок, ні ловлі мишей і блох. Мишик відпочиває – святкує день весни і труда, про що почув дивлячись , якись канал по ТБ.
– О, радість дурнуватому псові,-подумав Мишик, дивлячись на господарського пса Бровка, який зірвавшись з привязі ганяв як пришелеповатий за птахами, метеликами і курми.
Вже майже дійшовши до хати, щоб щось перекусити, в Мишика виникнула ідея. Він перевальцем підійшов до огорожі саду, в якому ганяв пес Бровко, зробив загрозливий вигляд і противним голосом закричав:
– А ну, салага. підбіг до мене!
Бровко , висолопивши язика і виляючи хвостом підбіг до кота. Він, молодий пес, добре пам’ятав гострі кігті Мишика в себе на носі і тому без будь яких заперечень корився котові. Дивлячись коту в очі , боявся що той може знову вчинити над ним якусь наругу, наприклад , обпісяти і потім ходити перед носом вліво – вправо і з усмішкою командувати: «Лягай, вставай салабон!»
Але Мишик був сьогодні добрий і привітно заговорив до Бровка:
– З празнічком тебе Брова. Як думаєш сьогодні святкувати?
– Не поняв, сер .Шо нині газда свиню ріже? – не розуміючи кота запитав Бровко. Для бідного пса на першому році його життя було одне свято, тоді коли різали кабанчика, обжерся , що аж тепер слинка потекла. А так сидиш на ланці привязаний і горло зриваєш.
– На жаль не ріже.Навіть і молодого ще не купив, щось тягне, як гумку з майток.Хоче нас зимою без свіжака лишити, чи шо? – заговорив Мишик і почухавши лапою за вухом продовжив, – А знаєш, Брова, є ідея, давай відсвяткуємо самі і зробимо собі шашлик.
– А шо таке шашлик?
– Ти дурню, та то такий делікатес, що я лиш від згадки мало в слині не захлиснувся. А ти питаєш, нерозумне дєцко, – вставив Мишик слово, яке почув на каналі Polonia. Він взагалі був поліглот, бо дивився всі канали ТБ , а найбільше любимі єврейські новини. Тому ходив по селу муркочучи собі під ніс «Хава нагіла», а для понтів міг до кіцюньок сказати «Чав бамбіно», що вказувало на його близьке знайомство з італійськими каналами RAI.Але на превеликий його жаль господиня віддавала перевагу серіалам, від яких для Мишика була одна користь – навчився дурити голови всім сільським кішкам, муркочучи до них на якись напівзнайомій мові « Крошка, моя любовь, я без тебя жизни не представляю» і того було достатньо щоб жіноча половина котячого роду Дуброви були в нестямі від нього. З чужими котами він, середніх розмірів, поводився брутально, постійно показуючи їм середній кіготь і викрикуючи «Фак ю!». Бідні сільські коти від того тупіли повністю і всі дружно вирішили краще з нарваним Мишиком не мати справи.
Коли Мишик зрозумів, що Бровко не вкурсі що таке шашлик, то псові була прочитана лекція про кулінарію, про дуже правильне харчування і тп. Уважно вислухавши кота, Бровко висунув пропозицію
– Сер , давай я зловлю когута і з нього зробимо шашлик.
Але Мишик заперечив і пояснив Бровкові,що газдівського когута не варто зачіпати, бо можна дістати по крижах і копняка, і про те, що найкраще для шашлика – то свиняча шия.
-Тому салага підеш зі мною до Долини на базар,а там ти повинен втягнути кусок смачненької свинини. – і наїживши шерсть, грізно , дивлячись важким холодним поглядом на Бровка, продовжив, – Тільки не помисли в своїй дубовій голові їсти сире. Поняв!Салага!
І вони вирушили попри Крупи хату через Підлівче на долинський базар. Кіт легеньким кроком муркочучи собі:
Хава нагіла, хава нагіла
Хава нагіла венісмеха
Хава нагіла, хава нагіла
Хава нагіла венісмеха
Хава неранена, хава неранена
Хава неранена венісмеха
Хава неранена, хава неранена
Хава неранена венісмеха
МУ-р’у, Му-р’у а-хім
МУру ахім белев самеях
МУру ахім белев самеях
МУру ахім белев самеях
МУру ахім белев самеях
МУру ахім, Муру ахім
МУру ахім белев самеях,
і пес Бровко подалися до Долини . Пес хотів підвивати пісеньку яку муркотів кіт, але в нього то виходило зле, тому він бігав навколо Мишика, з відданістю заглядав в очі, ніби промовляючи «Мишику та я за тебе в вогонь і в воду!».
Недоходячи до садиби Стефана Гуманітарщика наші друзі почули потужний лай вівчарок, який доносився з обидвох сторін вулички. Бровко прихилив голову до землі , застрясся зі страху, на що Мишик підморгнувши сказав:
– Не трусь салабон ми іх сщас зделаєм!
Вівчарки були привязані на міцні привязі і рвалися по подорожніх. Мишик стишивши хід почав прогулюватися перед злими мордами вівчарок, а потім підняв хвіст трубою сикнув спочатку на одну,а потім і на іншу вівчарку. Тим відняло розум, такої наглості вони пережити не могли . Ланци рвали , землю гребли, слиною плювалися, гавкіт стояв що і на ГПЗ чути було. А в цей час наш Мишик спокійно стояв між їхніми злосенними мордами , показуючи вівчаркам середній кіготь і ще один непристойний жест з російських серіалів. При цьому очі світилися блаженством. А Бровко хотів також показати непристойний жест, але не втримав рівновагу і зарив мордою в калюжу.
-Щастя не може бути вічним,- сказав Мишик і дав команду Бровкові йти за ним. Так вони радісно, пригадуючи знущання над вівчарками, пройшли повз тампонажку і гараж УТТ, проминули наливну естакаду і попрямували вздовж штрики в напрямі базару. Бровко радів, скакав ,викрикуючи «Але ми їм, Мишику, дали!»
При наближенні до базару Бровко знову почав всього боятися, Мишик вже хотів йому дати в морду. Але чомусь передумав, наказавши псу сидіти в кущах в парку біля озера, а сам подався на базар. Через певний час Мишик повернувся з кульком, сказавши Бровкові стерегти його, а сам подався в мясний павільйон. Його не було більше ніж півгодини, а потім Бровко побачив як Мишик стрілою пересік вулицю і скрився в кущах, а за ним гналися два здоровані, викрикаючи нецензурні слова і погрози в сторону кота. Бідний пес подумав, що наступає кінець і Мишику і йому. Але на щастя здоровані, ще хвильку поматюкалися,плюнули і пішли допродувати мясо.Бровкові попустило в області серця.Через пару хвилин Мишик з досить великим куснем свинячого ошийка наблизився до Бровка.
– Бачив, салабон, як я їх. Все, трохи відпочинемо і додому – робити шашлик.-задихаючись промовив Мишик.
Через деякий час наші друзі трішечки змінивши маршрут, щоб не попасти в зуби вівчаркам, побрели на Дуброву. Кульок був досить важким, тому тягнули дружно вдвох.
Подрібнювати цибулю виявилося не злегких завдань , які поставив перед ним Мишик. Пес плакав, витирав лапами очі, але старався як міг . Котяра також осторонь роботи не стояв, а витупав в ролі головного кухара – рвав кігтями і зубами мясо, бігав до хати і приносив якісь спеції і при тому давав поради Бровкові , що і як робити.
Потім Бровко отримав нове завдання назбипати сухих дров, а Мишик поставив маринувати шашлик, заливши його мінералкою. Так в трудах поволі наближався підвечірок. Шашлик вирішили пекти в беседці, тому розпалили вогонь в шашличниці і сидячи на лавці вели різні розмови про собаче і котяче життя. Мишик, хоч і старався бути строгим з Бровком, але песик відчував в ньому рідну особину і при тому з великим життєвим досвідом. На кінець можна було засідати за стіл, шашлик вже зарумянився і аромат розлягався такий, що можна було вмерти.
На столі стояли тарілки з зеленню, на яку Бровко дивився підозріло, але Мишик пояснював, що по каналі «Добро ТБ» сказали , що для нормального травлення скільки є мяса, то і стільки має бути зелені. Бровкові їсти помідори і салат не дуже кортіло але він виду не подавав і постійно по привичці викрикував, так як навчив його Мишик «Єс, сер!Слухаюсь , сер!». Мишик від таких звертань просто млів і ще більше відчував, що без Бровка він не він.
Також з Долини товариші притягнули 3 банки пива. Мишику -Балтику 7 ( 2 банки), а Бровкові 1 Балтику нульовку. Мишик, ще в Долині розумів , що Бровко і без пива дурень-малолєтка, а споювати діток це було не в його правилах.
Мишик допоміг відкрити банку Бровкові і поважно піднявши свою промовив тост про весну, про тепло і за те щоб в них все було ГУТ. Зголоднілі друзі накинулися на шашлик і тепер Бровко зрозумів що то таке цимес, як пояснював йому Мишик. Потім Мишик запропонував випити другий раз за друзів і тоді наші герої вже в обнімку сиділи і пригадували їх перше знайомство і перші бійки. Мишик трохи впянівши від пива і щастя муркотів:
-Сорі, друже, ну всяке в жизні биває, ну ше раз звиняй.
Пес був п’яний не стільки від пива, а більше від радості і уваги Мишикаі на то мямлив:
– Сер , все окей. Замьотано.
Третій тост Мишик виголосив за котячу і собачу жіночу половину, говорив довго,а на кінець завершив:
– Щоб, Бровчику, ніяка сука не стала між мною і тобою!
І випив, але не пива а трішечки валер’янки, бо пиво без валер’янки марна трата часу.
І потягнулися розмови про котячі і собачі обов’язки на господарстві, про те як поводитися з протилежною статтю і само собою розуміючи про політичну обстановку в світі. Все це велося переважно в вигляді монологу Мишика, бо що міг сказати молодий і нерозумний дворняга Бровко, який навіть і не відав що таке інтернет і телевізор.
Потім друзі допили пиво, доїли шашлика і почали співати пісень, всяких і собачих, і котячих, і іностранних- людських в виконанні Мишика. Скавучання і мявкіт стояли такий, що господар не витримав і пішов розганяти друзів, приговорюючи, що зарази всім сусідам спати не дають, і що треба з тим псом завтра щось робити.
Наступного дня господар купив нового ошийника для Бровка, так що бідний пес знову опинився на прив’язі. І тепер сумно, звішивши голову з будки, пригадував вчорашній день. Яке би не було собаче життя, але коли є друг, який вміє зробити свято і навчити стільки нового, то хочеться жити, подумав Бровко, радісно усміхнувся і почав шукати очима свого друга Мишика.
