– Молодша, Таня, більше любить їсти цицю і лише чуть-чуть кашку. А старша, Даринка, любить їсти вареники, бульбочку, кашу, борщик, цукерочки, компотик і все-все. І Кіндер,- мама сильніше пригортає донечку до грудей, годує і продовжує свою розповідь.
– Даринку вже не треба люляти, вона сама спить, а Таня, спати не хоче, плаче і нічого зробити не можу. І люляю на руках, і в колясочці вожу. Нічого не помагає, плаче і все.
Перекладає малу Таню на іншу руку і знову притискає до грудей.
– Мушу трохи дати іншої циці, бо Таня ще не наїлася. Вона трохи одну цицю ссає, трохи другу. Поки не наїсться. А Даринка добре поїла бульбочки з помідором і кетчупом, з’їла Ґербер і тепер собі розмальовки малює, але мушу їй показувати, як малювати, щоб за лінію не виходила.
Нахиляється над Танею і ніжно шепоче їй на вушко:
– Ще трохи поїж і підемо додому. Прийдуть до нас гості, бо в мене день народження. І що я маю гостям приготувати? Спечу тортик, зроблю салатик і ще щось. Шкода, що кави Дольче Густо не маю, але буду давати гостям каву з пінкою. Ні. Просто дам чорну каву. А гості хто схоче, то додасть собі вершків. Треба ще поставити на стіл кетчуп, бо прийдуть гості і скажуть, що кетчупа нема. Треба поставити. А салатик зроблю з помідорів, огірочків, зелені і перчику. З олією і додам майонезу. Ще печенько дам, нехай їдять. Добре. Таня поїла. Нехай тепер поспить, а я йду готуватися до дня народження. І ти також ходи зі мною до мене додому на свято.
Маленьку Таню легенько, щоб не розбудити кладе в коляску. А я з трирічною «мамою» йдемо в іншу кімнату розставляти посуду і готуватися до свята. Вигаданого. Бавимося.
