Наш другий хліб

На Дуброві рух. Після привітання – « Ти бульбу посадив(посадила)?» Але не головне бульби в землю запхати, але потім і з землі щось путнє та й викопати

Навряд чи знайдеться гоподар, який не хотів би виростити високого врожаю картоплі.

Практика свідчить, що врожайність картоплі значною мірою залежить від якості садивного матеріалу. Тому для садіння потрібно відбирати здорові, без пошкоджень, не вражені хворобами і шкідниками бульби.

Неабияк впливають на якість садивної картоплі умови зберігання. Якщо під час зберігання на бульби діють високі температури, вони швидко виходять із стану спокою і починають проростати, що викликає потребу в багаторазовому обламуванні паростків. Від цього якість садивного матеріалу погіршується. Так, перше обламування знижує врожайність на 8-10%, друге – на 13-15%, третє – на 23-25%.

Отже, треба дотримуватися оптимальних температур зберігання бульб (2-4°С), не допускаючи передчасного їх проростання. Вологість повітря має становити 80-90%, щоб бульби не втрачали багато води і не в’яли. Чому? В’яла, зморщена бульба не проростає у грунті, доки не набере необхідної кількості води, на що витрачається час. Якщо грунт сухий, то й зовсім не дає сходів.

За 30-35 днів до садіння, тобто на початку березня, бульби необхідно перебрати, видалити уражені хворобами, механічно пошкоджені і розподілити за розміром та масою. З цього часу починається безпосередня підготовка їх до садіння. Хочемо застерегти картоплярів, що це дуже відповідальний період, якому ми, на жаль, надаємо мало уваги і недобираємо половини можливого врожаю.

Першим заходом у підготовці бульб до садіння є їх калібрування. Поділяють їх на три фракції: дрібну – до 50 г, середню – 60-80, велику – понад 80 г. Картоплярі іноді перевагу віддають дрібним бульбам (10-20 г). Та це недоцільно, бо висаджування дрібних бульб протягом кількох років призводить до зниження продуктивності рослин, до їх виродження. Проте використання великих бульб (120-150 г) збільшує витрати садивного матеріалу, з’являється потреба у підтриманні високого рівня агротехніки, проведенні поливів тощо.

Краще висаджувати середні бульби – масою 60-80 г, тобто розміром з куряче яйце. Можна садити половинки, третинки або чвертки великих бульб масою 25-50 г. Дрібні бульби масою 25-50 г забезпечують добрий урожай, якщо вони вирощені в літніх посадках, при двоврожайній культурі, ранньому збиранні, відібрані від здорових кущів за звичайних строків садіння. Висаджувати дрібні бульби слід більш загущено. Від них і часток бульб в урожаї буває невелика кількість, але крупних бульб, а від великих – більше середніх та дрібних. Садити бажано бульбами однакового розміру, щоб одержати рівномірні сходи і одночасно розпочати збирання врожаю.

Потреба в садивних бульбах залежить від розміру ділянки, відведеної під картоплю, густоти садіння, величини бульб.

Щільність розміщення насінних бульб на площі залежить від їх розміру. Чим дрібніші бульби, тим більше їх висаджують на ділянці.

Для бульб масою 20-30 г площа живлення може становити 60×20 см, масою 50-60 г – 60×30 см, тобто у першому разі на 10 м2 потрібно мати 83 бульби, або 2 кг, у другому – 55, або 3 кг. Тепер, користуючись таким розрахунком, визначають кількість садивного матеріалу для вашого городу. На одну сотку (0,01га) залежно від маси бульби, треба мати їх 20-30 кг, на 10 соток (0,10 га) – 200-300 кг. Так само розраховують норми садіння для бульб інших розмірів та площ живлення картоплі.

Якщо в результаті неправильного зберігання або передчасного проростання бульби зів’янули, їх слід до обробки живильно-дезінфікуючим розчином на 10 годин замочити в теплій воді, і вони відновлять пружність (тургор).

Чи потрібно різати бульби для садіння?

Ділення насінних бульб на долі, крім економії садивного матеріалу, сприяє збереженню його сортових та репродуктивних якостей. Приступаючи до різання бульб, потрібно прагнути не занести інфекцію. Слід застосовувати ножі з нержавіючої сталі, дезинфікуючи кожний з них після різання в міцному розчині марганцівки не менше 20 секунд. Бульби, що розрізають, потрібно присипати золою і розкласти для просушування зрізом вгору на декілька днів до утворення захисної скориночки. Слід враховувати, що чим менше висаджувана частка, тим менше стійкість майбутньої рослини до несприятливих погодних умов.

Зазвичай картоплярі використовують долі масою не менше 20-30 г, розрізаючи бульби поздовжньо від верхівки до пуповини на 2-3 частини: окремо нижня (базальна) і розрізана навпіл верхівкова (апікальна) частина або відокремлюють для посадки тільки верхівки з найбільш життєздатними вічками. В будь-якому випадку у кожній частці повинно знаходитися не менше 1-2 пророслих вічок.

Різання бульб краще проводити не пізніше ніж за 3 дні до посадки.

Пророщуванню посадкового матеріалу повинна передувати дуже важлива операція – обробка бульб живильно-дезінфікуючим розчином. Вона попереджає виникнення бактеріальних і грибкових хвороб. Крім того, в процесі обробки бульби насичуються необхідними для розвитку рослини мікро- і макроелементами. Бульби необхідно замочити на 40-50 хв. в розчині: суперфосфат – 40 г, карбамід – 40 г, калімагнезія або сульфат калія – 30 г, борна кислота – 15 г, мідний купорос – 5 г, марганцевокислий калій – 1-2 г, вода – 10 л. У цьому розчині необхідно розчинити регулятор росту “потейтін”.

За 1-3 дні перед садінням картоплі її обробляють отруювачами разом із регуляторами росту, або тільки останніми з розрахунку: потейтіну – 0,1-0,3 г в 30 л води на тонну бульб; ампулу 3 мг д.р. в 200 мл води – на 20 кг картоплі; ампулу 10 мл д.р. в 750 мл води – на 60 кг картоплі.

Вигідніше і легше проводити обприскування бульб більш концентрованим розчином: суперфосфат – 5 г, карбамід – 5 г, калімагнезія або сульфат калія – 3 г, борна кислота – 10 г, мідний купорос – 2 г, марганцевокислий калій – 0,2 г, вода – до 1 л. Такого розчину вистачає для дворазового обробітку 100 кг бульб (вдруге – після висихання і перевертання бульб).

Потейтін – крихітка-велетень врожаю картоплі, світла, цілком прозора рідина, розфасована у скляні ампули. У бульб, оброблених потейтіном, міцніше, більш розгалужене та глибше коріння. Ясно, що таке коріння захоплює у грунті більшу площу, більше бере вологи та поживних речовин, а відтак і харчує проростаючу рослину набагато краще, ніж коріння, утворене без застосування потейтіну.

Завдяки потейтіну та емістиму С, врожай картоплі можна збільшити від 35 до 80 кг з 1 сотки, залежно від сорту та догляду. До того ж це будуть бульби з набагато вищим вмістом крохмалю, білка, вітамінів, мікроелементів, значно поліпшиться і їх лежкість при зберіганні. Практично застосування потейтіну не потребує додаткових зусиль.

Ефект тут буде приблизно той самий, що його дає вживання дуже хворою людиною сильних антибіотиків одночасно з ліками-протекторами. Ще я радив би застосувати обприскування рослин розчином потейтіну на початку бутонізації. Добрий ефект дає також обприскування в період загрози захворювання фітофторою. До цього хочу додати, що дія потейтіну на рослину через листя відбувається майже блискавично. Жодне підживлення не дасть такого разючого результату. Тільки проводять цей агроприйом не у спеку, під сонцем, і не під дощем, а рано вранці або надвечір. Уночі рослини досить інтенсивно дихають, у них посилюється обмін речовин.

За вологого пророщування (не більше 7 діб) бульби перешаровують тирсою, піском, торфом, перегноєм, які мають бути вологими. Під час такого пророщення доцільне дворазове підживлення одним із наведених розчинів мінеральних речовин з розрахунку на 10 л води: суперфосфату 60г, хлористого калію 20 г, аміачної селітри 30 г або хлористого калію 30 г; суперфосфату 60 г, аміачної селітри 40-50 г чи хлористого калію 30-40 г; суперфосфату 60 г, мідного купоросу – 5-10 г. Слідкують, щоб довжина паростків не перевищила 2,5-3 см. При потребі підвищують температуру в приміщенні до 18-20°С або навпаки знижують до 6-8°С.

За час пророщування на паростках з’являється добре розвинена коренева система. Тому треба обережно висаджувати бульби, щоб не пошкодити їх.

Справу можна ще поправити, якщо ви не встигли проростити бульби. Варто зробити тепловий обігрів бульб і це також забезпечить успіх. Прогрівають їх в ящиках при 20°С протягом п’яти днів або при 30°С – двох днів. На бульбах мають з’явитися дрібні, завдовжки 2 мм паростки.

У теплу сонячну годину бульби прогрівають на повітрі. Щоб підвищити температуру, їх змочують підігрітою водою.

Треба стежити за тим, щоб на бульбах не утворилися довгі паростки.

Дуже корисно замочувати садивні бульби в розчинах добрив і регуляторів росту. Доведено, що намочування їх у розчині мінеральних добрив прискорює сходи, посилює ріст кущів та бульбоутворення, підвищує врожайність завдяки поліпшенню живлення паростків. Добрива стимулюють також розклад у бульбах запасних поживних речовин на засвоювані форми. Для обробки треба в 10л води розчинити по 0,4 кг аміачної селітри та суперфосфату.

Можна обробляти двома способами: замочуванням бульб у розчині на 1 год. або обприскувати з лійки. Після цього їх просушують на повітрі і висаджують.

Кращі результати одержують від обробки сумішшю органічних речовин і мінеральних добрив.

Прискорює розвиток кущів та підвищує урожайність на 20-30% також обробка бульб мікроелементами: бором, міддю, марганцем, залізом. На 100 кг витрачають 2 л розчину у складі 0,5-0,6 г мідного купоросу, 0,5-0,6 марганцевокислого калію, 0,13-0,14 г борної кислоти.

Проростання вічок також стимулюють ростовими речовинами. Вже пророщені бульби обробляють розчинами гібереліну, гетероауксину, альфанафтилоцтової чи янтарної кислот. Для приготування 1 л розчинів використовують 60 мг гібереліну, по 20-50 мг гетероауксину, альфанафтилоцтової, янтарної кислот. Бульби занурюють у розчин на 2 год. або обприскують до повного їх змочування. Після обробки картоплю вкривають брезентом, мішковиною чи поліетиленовою плівкою і витримують добу. Перед садінням її підсушують.

This entry was posted in Город. Bookmark the permalink.

Comments are closed.