Про свято всіх хлопів на землі

Йойойойойойо-й, людоньки, так мі пече в плюцах і в вотробі через ту несправедливісь, шо вам, мої коханєта і вповісти не потрафлю. Я хлоп муровий, пережив їм всіляке, але такого як від свої приятельки, відав, не пережию. Але перше ніж піти гайтю до Божіньки в гості, мушу вам , мої солодонькі, тай розповісти, шо за цуд сі вчинив. Вчора, в свьєту пьєтнуньку, пішовєм з хлопами, Їваном Рузі череватої, Пилипом з конопель, Міськом Зацофаним, Антоськом Килавим, Орцьом Сиримудрим, Бодьом Гандзуниним, Владзьом Замельдованим, Кривим Андрійцьом в генделик, і взєли по 350 з оселедцьом і по куснику хліба. І такуво, поволи пьємо і собі байки вповідаєм, а ту нам Мариська Олексова і подала пива. Як ми то пиво віпили, то в Міська Зацофаного шось в голові цвірінькнуло і він поважно вітир си писка і поліз до задної кишені райток і вітігнув в пьєтнадцітеро складену газету. Сказав Марисьці побожно потримати їго пиво, згорнув дрібки хліба і кості з оселедців на підлогу і зачив розгортати ту газету. А то, дивлюсі, наша рідна «Червона Долина», шо ше віходила за других совітів. Ми до нього, Міську то де ти то цудо ше знайшов. А він каже: «Поважні панови хлопи і ти, Марисько, попри них. Як сі разпадала совітцька влада, то я з силіради взьєв собі цілу купу газет , поскладав в віходку і тепер без алярму собі сиджу тай почитую шо сі колись діяло. А нині вічитав , во туво дивіть сі, що Михасько Горбачов втнув. Він не лишень совітську владу розвалив, але ще файне свьєто зачинив – День хлопів всього світу і віпадає в сему році на пьєтого листопада, на завтра.» Всі зачили сі тішити, пити за всьєх хлопів. А мені шось відверло. Кажу, потихонько до Міська Зацофаного, аби ми віддав тоту газету, а я їму пиво за то поставлю. Місько, махнув руков, віпив і сказав брати. А я собі тоту газету знов в пьєтнадцітеро склав і полегки пішов до хати.
Як прийшлв до хати , то моя єдиноутробна половина вже солодонько храпіла і я, аби її не збудити, пішов спати на бамбетель. А перед тим розіклав газету так, щоби моє коханьєтко змогла прочитати, шо завтра велике свьєто – день хлопів зі всього світу, Спав їм якось так коротко і зденирвовано. Вдосьвіта борзенько встав, помив си писок і попід пахи, поголив сі жілєтков «Нева», пополокав си варги , вбравсі в чисті калісони, побрискав сі одеколоном «Шипр», якого мені жінка на день армії в сімдесіть восьмім році зпрезентувала і став чекати коли моя приятелька встанут з ліжка і як коло мене, в мій свьєтковий день, буде бігати. І десь так за дві з половинов години встала і відразу до мене з криком: «Ти такий- сякий алкоголіку, де ти сі вчора волочив?». І ше по всякому-різному, що і дітьом до 34 роки слухати не можна. А я так ніжно до неї: « Моя дорога подруженько!». Як я то сказав, то вона аж очи вивалила і мені сі здало, шо і дихати перестала. А я веду далі(ніжно), шо не лише кубіти мают свьєто на 8 марця, а і ми хлопи, показую «Червону Долину», можем ше оден день свьєткувати і шоби вона мені подала келішок горівки і пару натвердо зварених яєц і шо нині ніц робити в туто велике свьєто не буду . І ту включиласі ніби серена на стражпожарні: « А Іроди ти прокльєтий, та ти лиш би пив і сьвєткував….» Шо ше казала не памятаю, бо остатне шо видів- то був літаючий баньєк. Як я сі прочухав, то маю на голові гулю на два кулаки, а в голові гуде, як в кума Гната в вулику. І так помаленько склав си руці на грудьох, лежу і думаю, нема шо на тім світі дальше жити, бо де сі не рипнеш всюдий несправедливість. Чи я своїй жіночці, раз в пьєть років на 8 марця презенти не носив? Нє – носив, і хустку шилінову, і спідницю штруксову,і бальоновий плащ, і тройний одеколон, і цукерки «Киць-киць», і каву «Курземе» до ліжка, а вна мене, в моє хлопське свьєто банєком по голові. Жіль ми сі так зробило, аж ну. Як бабам Рузі з Кляров восьмого марця свьєто зробили , то файно, то так має бути, а як нам Місько Сергеєвіч на першу суботу листопада, то ніц з того. А кажут шо рівноправьє. Та яке. Нема правди, як казав циган, лиш в мені та в Бозі.