(Всі ІМЕНА, ПОДІЇ, НАЗВИ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ в серії “Побрехеньок” є ВИГАДАНИМИ, тому будь яке співпадання є ВИПАДКОВИМ, автор просить тих, хто себе ІДЕНТИФІКУЄ з героями, його по писку не бити )
Одного гарного літнього дня, років зо двадцять тому, в присвяток, я після обіду зайнявся ремонтом огорожі біля поля, що межує з пасовиськом. Корови чомусь дуже хочуть попастися в чужих городах і постійно ламають огорожу, тому треба було рятувати ситуацію і траву від спустошення. Підкреслюю, це було в присвяток. Якщо хтось не знає що таке присвяток, попробую пояснити.
Коли ви дивититеся в церковний календар, то там є відзначені свята червоним кольором і є дні які позначені жирним шрифтом і напереді стоїть хрестик – то присвятки. До переїзду на Дуброву я над тим не дуже замислювався, бо в нас було заведено так, коли був присвяток, то в залежності від різних священників або була відправа в церкві, або «ксьондз» переносив той присвяток на неділю. Тому ніхто з присвятків проблеми не робив. Була відправа в церкві – йшли до церкви, а потім до роботи. А ні, то чекали неділі і тоді святкували. На Дуброві я став свідком і в певній мірі учасником специфічного сприймання присвятків. Тут я довідався що є такі свята як дев’ятий четвер, десята п’ятниця, «ризи» і ще багато «громових» свят. В моєму рідному селі, наприклад ,ніхто не казав девятий четвер, а говорили – Євхаристії або Божого тіла. Але ще раз наголошую, головне було було відвідування церкви. На Дуброві і в навколишніх селах, як я тепер знаю, в присвятки відправи по церквах не служаться, але для людей ці дні є великими святами. Мені смішно з того, коли дехто з дубровян на Зелені свята перед вечером робить коло сіна, а в девятий четвер – боронь Боже. Але найбільший парадокс виходить через те, що частина тих присвятків в греко-католицькій і православній не співпадають і навіть не згадуються в певних церквах. Свято Пресвятої Євхаристії (девятий четвер)святкується в католицькій і грекокатолицькій церкві, а православні це свято не признають. Але як настає такий присвяток, велика частина православних так ревно святкує, що коли би хто вийшов до роботи на полі, то вже будуть тому кості так мити, що нема на то ради. Але не буду судити, кожен ставиться до свят як хоче і як йому велить совість.
Отже в один з присвятків, я ремонтував огорожу в такому місті, щоб мене не було видно і чутно. Але я помилявся. Мене знайшов пан Юрко, який невідо звідки і куди прямував поза городами. Був він в стані «трохи пяний» і тому коли він почав зі мною розмову я з радістю вирішив почесати язиком. Нас єднає те, що ми односельчани, вчилися в одному місті і також, коли Юрко не пяний з ним можна про деякі речі поговорити. Але Юрко не був тверезий, а я мав гарний настрій, тому не був налаштований на серьозну розмову. Туму «грав варята» і погоджувався з Юрком про все, що він говорив. А мій співбесідник був заклопотаний тим, що він не посідає ніякої начальницької посади, а мусить тяжко «гарувати». Я з ним погоджувався і підтакував, що він обовязково має бути хоч яким але начальником.
– Я перепрошую. Що хіба я не можу бути в землевпорядчиком. Що там мудріші від мене?
– Можете пане Юрку, можете .- пітримував йогот я, при цьму дальше займаючись ремонтом огорожі.
Юрко вмостися зручно на траві і я розумів, що то на давго, але спішити не було куди – присвяток, тому я був готовий до довжелезної бесіди.
– Пане Юрку, та що там землевпорядник, та ви можете і більш поважну посаду зайняти.
– О, я вас поважаю, – відказав Юрко. І почав мрійливо перебирати посади які би він міг зайняти.
А це і посада секретаря сільради, на що я йому відказав, що то не дуже файна посада. Бо треба купу паперу списати, керувати не дуже є коли, тай гроші невеликі. Тому Юрко перейшов, відповідно на посаду голови сільради, я його підтримав. Лише пояснив, що треба дочекатися виборів і зразу взялися до створення передвиборної прогами, при цьому я очолив передвибочий штаб Юрка. І пішло –поїхало. Я розказував Юркові, як ми будемо вибори вигравати, а Юрко мені про те, що він буде робити коли стане головою. При тій розмові Юрко так розмріявся, що вже майже відчув себе начальником. І плани на будову роздавав (для колєгів), і продавав(для неколєгів), і дороги ремонтував, і на Дуброві все будував, і горілку ми з ним пили, і пиво, і всяке різне. А я Юркові кажу, що запросимо інвесторів з заграниці німаків і американців. Юрко на то поставився схвально, мене призначив своїм заступником і давай розбудовувати тавн Дуброву: за потоком будували ми заводи, за Ковальчуком – розбудовували котеджне поселення з басейнами. Я порадив Юркові влаштувати поле для гольфу. Він запитався, що таке гольф, але потім дав згоду.Каже роби, що хочеш. В тій частині Дуброви, що від Долини, ми збудували щось на подобі Волт-стріт –всьо мало бути високе зі скла,алюмінію і нержавійки. Юрко говорив, що як щось не так піде – здамо на металолом. Кожному жителю села Юрко мав збудувати поверхову хату, коло хати великі стайні з стодолами аби мож було тримати много худобини і мати де сіно складати. Ми лиш не знали чи дасть згоду знести свою хату Петруньо, але Юрко сказав, що або завалить хату сам, або обгородить високим парканом, щоб не позоритися перед іностранцями. Юрко вже так розмріявся, але я йому перебив ці мрії, запропонувавши якусь посаду в районі. Юрко аж підскочив з радості. І ми давай йому вибирати посади в районі. Але так як моя робота добігала кінця, я вирішив щось робити,бо так можна було цілу ніч проговорити.
– Пане Юрку, а може би ви стали яким начальником в області?- запропонував я.
Юрко був готовий навіть очолити ООН і Міжнародний валютний фонд разом взяті. Тому я виклав такий план дій.
- Юрко більше не п’є, йде додому і лягає спати.
- Встає в четвертій годині файно миється в усіх місцях і півгодини чистить зуби і ще пів полоче писок, щоб не було чути перегару.
- Вбирає найчистіший костюм, попрасовану сорочку, краватку, чисті шкарпетки і глянцує мешти.
- За квандрас восьма я з Кощинцем (був в районі тоді головою ради) чекаємо його в районній раді.
- Потім алярмово з мигалками летимо, що варяти до Станіслава, бо на десяту годину голова обласної ради, земляк з Вітвіці, пан Волковецький збере депутатів і ті поставлять Юрка заступником голови обласної ради.
Юрко зірвався на ноги і довго тряс мені руку приговорюючи як він мене поважає і широким кроком пішов додому. Я, зібравши інструмент, також пішов додому. Десь понеслося в голові «А якщо Юрко піде завтра до Кощинця – мені буде «капец»».
P.S. Наступний розвиток подій я дізнався за пару днів. А виглядало то так.
Юрко твердо ступаючи, з високо піднятою головою йшов додому, а в Миколи Боднара сиділи Владзьо і Юзьо Файкачі, Мирон Крупів ще ще хтось (вже не можу пригадати хто ) і пили горілку-бо присвяток. Коли побачили Юрка, то прикликали до себе на «сто грам». Юрко пити відмовився. Вони всі заніміли, такого не було щоб Юрко відмовлявся. Але так як цікавість взяла верх, чи бува хлоп не заслаб, прийнялися допитувати що і як. Юрко сів біля них і повністю виклав свої плани під керівництвом Дмитра стати начальником. Ті змекетнули що до чого і підтакали Юркові і при тому вже пили і за Юркову кар’єру. Юрко відмовити не міг, тому додому прийшов ніякий і пізно.
Через пару тижнів, коли я побачив Юрка, то вичитав йому, як ми з Кощинцем його чекали, як чекали його в області і що він мене підвів, підвів Волковецького і що може до мене не підходити.. Потім ще довго п’яний Юрко обходив мене і я мав чистий спокій від його надоїдливого п’яного базікання.
