Олег Ущенко, м.Станіславів Кущі, які відділяли город від саду, так заносило снігом, що на їх місці виростав височенний бойовий вал, який ми штурмували, аж заслілювало до сонця очі. Якщо вдавалося видертися, то перед нашими, закутаними у шалики обличчями, (вільні були тільки очі), поставало біле безкінеччя, яке творили вітри з надокучливої, бо колола очі, снігової мУчки…
Олег Ущенко, м.Станіславів – йой! чи вона знає, кілько до яблучних повидлів треба дати тертої ружі? – скривилася Юзє, сусідка з полудневого боку. – хто тепер дає тістове викиснути? – підтримала її кивком голови Манька, що жиє через дорогу. – наґуздают того кулачок і їдєт з того кулачка. – а волію доброго де взєти? –…
Світлана Бреславська. – Бог би тя пОбив, Мигалю ! ЗАщо сь цілу скибу мені від ниви відорав?! ЗАщо моя нива на півметра вужча стала?! – старий Вучкан кинув рискаль на землю і вхопив сусіда за грудки. Той намагався якось вирватися, але старий Вучкан був не по літах дужий і тримав так міцно, що ледь не…
Юрій Винничук(http://zbruc.eu) Хочеться поговорити про вірність. Не про вірність Вітчизні, рідному дому, про вірність чоловіка дружині чи навпаки. Мені йдеться про вірність речам, вірність, яку ми зберігаємо особливо віддано, часто давно ці речі забувши. Досить піднятися на стрих, щоб переконатися в тій кількості непотребу, який ми бережемо через непохитне переконання — до чогось ше ся…
Олег Ущенко Може верхи на вітрі? Через отвори у дверях для клямок, через які фуганив холод, якщо наблизити обличчя? Або крізь полудневе вікно, з устеленим ватою підвіконням, посипаним блиском з побитої ялинкової кулі? Там тулилися старі записники з переписами прабабці на пожовклих сторінках, відцвілі знимки дитинства і молодості бабців і стос вирваних сторінок рецептів з…
Любий Миколаю…. Пишу до тебе знову… Пишу і не можу навіть пригадати скільки років минуло від мого останнього листа, але знаю, що дуже багато… Потім вже знав, що це не Ти виконував всякі мої бажання, але приємно було в це вірити… Добре було жити надією, що це дійсно Ти їх виконуєш… І може тепер мені…
Світлана Бреславська, м.Станіславів Мирон зайшов до бару, з дитиною на руках, сердитий, як чорт. Кум Богдан стояв за стійкою сам, чекав клієнтів. Відколи Миронова Оксана пішла в декретну відпустку, доводилось господарю – з метою економії, звісно, – самому іноді обслуговувати. Мирон посадив малу на високий стілець і похмуро озвався до Богдана: – Ходіть, куме, розмова…
Неля Сауляк: МАМА ДВОХ СИНІВ, журналіст, громадський діяч , волонтер, організатор літературних камерних заходів (м. Кривий Ріг) Що хочете мені кажіть, а не можу це все в собі тримати. Вчора її знову побачила і в середині аж закипіло… Звати дівку Христя. Вчилися разом в одному класі, за одною партою сиділи. А тепер приїздить сюди, тільки…
Тату, в якого є дочка: 1. Люби та шануй її маму. Не опирайся в демонстрації почуттів до неї. Дбай про неї. Коли твоя дочка підросте, найбільшвірогідно буде шукати такого, хто буде її трактувати в подібний спосіб, в який ти трактуєш її маму. 2. Завжди будь поруч з нею. Незалежно від того, скільки їй років. Коли…
Семен Винокур, сценарист, кінорежисер, продюсер(Тель-Авів, Ізраїль) У 1996 році я вирішив звільнитися з телебачення. Це був мій останній робочий день. Знімаємо ми хлопаку, головного кухаря готелю «Дан Панорама» в нього дома, а в сусідній кімнаті, хтось бурмотить. Тут кухар переривається і кричить у стіну, – Тату, вони тебе все одно знімати не будуть! Бурмотіння припиняється.…