Олег Ущенко, м.Станіславів — Йой колєдники наші! — Тілько не треба ніц на стіл… — Та, хоть попробуєте. — Хрестос народивси! — Будьмо! — Йой, ти на чому гнала? — Закусуй! — Що там в Києві? — Ади причіпивси, та з цукру? — Ще не вжениси? — Кишка така свіжа тагі нині робила. — Цьотко…
Олег Ущенко, м.Станіславів Кущі, які відділяли город від саду, так заносило снігом, що на їх місці виростав височенний бойовий вал, який ми штурмували, аж заслілювало до сонця очі. Якщо вдавалося видертися, то перед нашими, закутаними у шалики обличчями, (вільні були тільки очі), поставало біле безкінеччя, яке творили вітри з надокучливої, бо колола очі, снігової мУчки…
Олег Ущенко, м.Станіславів – йой! чи вона знає, кілько до яблучних повидлів треба дати тертої ружі? – скривилася Юзє, сусідка з полудневого боку. – хто тепер дає тістове викиснути? – підтримала її кивком голови Манька, що жиє через дорогу. – наґуздают того кулачок і їдєт з того кулачка. – а волію доброго де взєти? –…
Олег Ущенко Може верхи на вітрі? Через отвори у дверях для клямок, через які фуганив холод, якщо наблизити обличчя? Або крізь полудневе вікно, з устеленим ватою підвіконням, посипаним блиском з побитої ялинкової кулі? Там тулилися старі записники з переписами прабабці на пожовклих сторінках, відцвілі знимки дитинства і молодості бабців і стос вирваних сторінок рецептів з…
Олег Ущенко, м. Станіславів Ми збирали його далеко попід лісом. На порожніх городах голосно гудів вітер. Місцями навіть свистів. Під найбільшими грудками ріллі лежало трохи снігу. Ніби хтось попідсипав по жменьці на пробу. Зосереджені коти, мружачись від вітру, чатувати біля зв’язаних по чотири сніпків кукурудзиння, в якому рятувалася від перших заморозків їх здобич. Дорослі з…
Олег Ущенко, м. Станіславів Віктор Денисович Ненажера величезною долонею погладив секретарку нижче талії, а, коли вона запитально зиркнула йому в очі, попросив набрати йому Остапа Михайловича Проглота і, поки вона видзвонювала на всі номери, уважно вдивлявся в календар. — Здоров! — Буркнув в трубку. — Приїжджай. Проглот добрався аж після обіду. Поїхав не в Білу…
Олег Ущенко, м.Станіславів Однакового снігу не буває. Лататий, добре тримається купи, бо вогкіший, і легко скочується у великі кулі. Сніговики виходили у 2-3 рази вищими від нашого росту. Очі робилися з вуглинок, брови – з патичків, ніс – з великої старанно вимитої морквини, а рот з половини розрізаного червоного бурячка. Зі старим відром на голові…
Олег Ущенко, Станіславів. Для шкварків сало або підчеревину різали невеликими кубиками і уважно стерегти, щоби не пригорало, поки топиться. Ще готували м’які шкварки. Для того посуд, в якому топилася солонина, накривали. Але довго тримати накритим теж не мож, бо в жир з кришки налітало води, а такий смалець бабці вважали не фист. Тому, коли готували…
Олег Ущенко Так складалася доля моєї родини, що війни нас не оминали. Прадід, ставши молодшим командиром ще за Австрії, загинув в Румунії вже Січовим Стрільцем. Прабабця з двома доньками лишилася сама. Друга світова пройшлася по бабці – до сих пір збираємо родину… Може через це прабабця і бабці вміли створювати затишок. Думаю тому, що…
Олег Ущенко, журналіст (Івано-Франківськ) На вулиці улюблена погода – ВІТРИСЬКО. І такий, від якого я воістину фанатію – зі свистом, завиванням та ще тисячами езотеричних звуків, які нагадують, що світ ширший і наповненіший, ніж те про що ми можемо знати в рамках його матеріальної частини. У моєму дитинстві на Опіллі існувало дві найцікавіші в житті…