Остап Дроздов, журналіст (м.Львів)
В моїй особі ви знайшли поціновувача і вин, і сирів. Ніякої істини в вині немає – у ньому є статус і атмосфера. Я помітив, що по алкогольних уподобаннях людини можна описати її натуру. Шанувальники вина у переважній більшості – люди тонкої організації, естети, внутрішні аристократи, поціновувачі тривалості процесу. Відповідно, вино зневажають ті, хто прагне негайного результату вже й зараз, хто звик діяти грубою силою, хто намічену ціль отримує будь-якою ціною. Винолюби – це, як правило, творчі люди, інтелігенти. Я почав цікавитися вином на старших курсах університету, коли побував у Франції. Там нас повезли на старовинну винарню, і я вперше відчув певну магію. Це не просто напій. Це те, чим дозовано поділилася сама природа. Відтоді я взагалі не дивлюся в бік кріплених, скоростиглих вин. Для мене існують лише сухі вина. На жаль, якісні вина доволі недешеві – і це ще одна підстава цінувати добре вино і перетворювати його появу на своєму столі у свято. Передовсім – на свято спілкування. Тому що вино не терпить швидкості і поспіху. Воно передбачає плавну, камерну атмосферу лише з приємними людьми. Інколи я пересвідчувався, що вино не любить тих, кого не любить господар. Те ж саме вино, яке тобі смакувало під час вечері з приємною людиною, несподівано почне капризувати і «не йти» під час вечері з людиною неприємною. Присягаюся, це так. Мої улюблені вина – чілійські. Раджу підготуватися до їхнього відкоркування заздалегідь у простий спосіб: ніякого телевізора, ніякої ритмічної музики – лише неквапність і розважливість. Тоді вино розкриється сповна. Ще в мене склалася своєрідна звичка: навесні і влітку я п’ю білі вина, а от у холодні пори року – червоні.
З сиром у мене інша історія. Я довго недооцінював сири, вважаючи їх чимось буденним. І лише кілька останніх років я почав експериментувати і виводити сири з розряду звичайних «канапкових» продуктів. Мій улюблений сорт сиру – камамбер. Я міг би смакувати його щодня, і навіть тричі на день. Зазвичай я привожу камамбер із-за кордону, найчастіше з Польщі. Особливо люблю камамбер із горошинками перцю – він неймовірний. Я дуже сумую від того, що в Україні абсолютно відсутня традиція сироваріння. Ми так хизуємся своєю «аграрністю» – натомість не можемо похвалитися своїми сирами. Це позбавляє наш край деякої аристократичності. Окремо мушу сказати про голубі сири (з цвіллю). Я їх обожнюю. Це – найкраща ілюстрація «краси розпаду». На фуршетах голубі сири декорують або виноградом, або мигдалем. Я також люблю їх поєднання зі свіжим (не сушеним) інжиром, грушею, пахучим нектарином. Ці сири – це вершина гурманства. Раджу смакувати кожну скибочку з примруженими очима. Бажано наодинці. В цьому є особлива інтимність.
