Людмила Лінник, багатодітна мама зі Станіславова Було це того дивовижного і спекотного літа, коли в моїм селі висвячували церкву. Я мала тоді років з десіть, і мені випала почесна нагода співати на урочистім концерті з тої нагоди. Та ще й не шо небуть, а «Отче наш». Готувались ми до цієї події натхненно і старанно –…
Людмила Лінник, Станіславів Знаєте, як то є – бути панев з міста? То коли твої десять дворідних братів і сестер жиют всі в єднім селі, а ти – в місті. І вони там все собі свóї бо свóї, а ти тільки приїздиш як сі скінче школа і в свєта. Нє, всьо файно – ви сі…
Вікторія Бондаренко, Львів Муркоче кіт. Чому муркоче? Він шле привіт Усім, хто хоче Побавитись І пострибати, Розважитись І помурчати. Загавкав пес. Чому загавкав? Він шле протест, Щоб кіт не нявкав, Щоб всі чужі І перехожі Щоб не торкались Огорожі. А качки “Кря-Кря-Кря” сказали, Наче циркачки На паркан стрибали. Чому? Бо кіт за ними гнався, А…
Галина Максимів, журналіст …Ще до весни далеко, а громовиці не втихають. Самійлові поза спину – порох колкий і теплий. Згодом їхній батальйон починає рахувати втрати – буденно. Наче яблука з дірявого кошика: один, два, десять… Самійло побачив … одного з своїх кращих друзів – «Анта»… безкрилий, не долетів до сонця… і руки… руки чорні… –…
Dmytro Wesołowski, Kurier Galicyjski, 17-30/03/2015, № 5 Kraj zamarł w oczekiwaniu nieszczęścia, które nasuwa się ze Wschodu. Mamy ofi ary i ogłoszono mobilizację – toczy się wojna. Łzy dzieci,rodziców, ukochanych. I oczekiwanie. Ale też nadzieja, że te nieszczęścia nie dotrą do nas. Tak jest teraz i tak było przed 366 laty. Jedną z przyczyn tego…
Тетяна П’янкова, Вигода-Станіславів Не кажи йому, як натирає синицям жменя, Як кортить журавлям в піднебессі чиїмись бути. І як страшно від того, що вже не біжить по вені Від Венери до серця ні краплі його отрути. А коли підступає соленої правди хвиля, Будь відверта, мов та, що напружуючи обличчя, Імітує, як тричі була на стрімкому…
Людмила Лінник-Савка, м.Івано-Франківськ Великдень каждого року заходит інакше. Раз – запорошений маєвим цвітом, раз, хрумтячи ледом по торічні траві, раз безкраїми калабанями і болотєм. Але каждий раз Великдень – то свєто, яке сі зачинає ше зі Страсного Понеділка і сі кінчит на Провідну Неділю.
Християнство виросло з великої і багатої традиціями релігії, іудаїзму. Не дивлячись на настільки популярні, в тому числі і на сторінках Нового Заповіту, протиставлення іудеїв і християн, ці два віросповідання мають багато спільного. Більше того, часом, не знаючи традицій єврейського народу, ми не можемо зрозуміти всю глибину християнства.
Людмила Лінник-Савка, м.Івано-Франківськ «Ааааая, – неквапом ведуть свою розмірену мову дід, розтягуючи оте кожне «а», – роззяві зааавше віпааадок бувааає». А роззява – себто котресь із нас, онуків – дмухає на потовчене коліно чи обдертого ліктя, та від дідового «аааая», вже стає якось ніби й смішно, ніби й не болить більше… Сидят дід, легонько слинят…
о. Ґжеґож Крамер, єзуїт (Польща) Ісус пішов в пустелю відразу після хрещення, під час якого Отець публічно оголосив, що цей чоловік, який стоїть перед присутніми там людьми, є Його Сином. Здавалося б, що після такого рекламної акції краще йти прямо до виконання місії. Але Він йде в пустелю. Щоб бути на самоті і постити.