Олег Ущенко, м.Станіславів – йой! чи вона знає, кілько до яблучних повидлів треба дати тертої ружі? – скривилася Юзє, сусідка з полудневого боку. – хто тепер дає тістове викиснути? – підтримала її кивком голови Манька, що жиє через дорогу. – наґуздают того кулачок і їдєт з того кулачка. – а волію доброго де взєти? –…
Світлана Бреславська. – Бог би тя пОбив, Мигалю ! ЗАщо сь цілу скибу мені від ниви відорав?! ЗАщо моя нива на півметра вужча стала?! – старий Вучкан кинув рискаль на землю і вхопив сусіда за грудки. Той намагався якось вирватися, але старий Вучкан був не по літах дужий і тримав так міцно, що ледь не…
Юрій Винничук(http://zbruc.eu) Хочеться поговорити про вірність. Не про вірність Вітчизні, рідному дому, про вірність чоловіка дружині чи навпаки. Мені йдеться про вірність речам, вірність, яку ми зберігаємо особливо віддано, часто давно ці речі забувши. Досить піднятися на стрих, щоб переконатися в тій кількості непотребу, який ми бережемо через непохитне переконання — до чогось ше ся…
Олег Ущенко Може верхи на вітрі? Через отвори у дверях для клямок, через які фуганив холод, якщо наблизити обличчя? Або крізь полудневе вікно, з устеленим ватою підвіконням, посипаним блиском з побитої ялинкової кулі? Там тулилися старі записники з переписами прабабці на пожовклих сторінках, відцвілі знимки дитинства і молодості бабців і стос вирваних сторінок рецептів з…
Любий Миколаю…. Пишу до тебе знову… Пишу і не можу навіть пригадати скільки років минуло від мого останнього листа, але знаю, що дуже багато… Потім вже знав, що це не Ти виконував всякі мої бажання, але приємно було в це вірити… Добре було жити надією, що це дійсно Ти їх виконуєш… І може тепер мені…
Володимир Павлів, Львів Коли Дід Мороз ще не розпивав на білбордах Coca-Cola, вдаючи з себе Святого Миколая, та й самих білбордів ще не було. І коли свята ще наголошувались на «я», а не на «а». І коли ще банки, холдинги та торгові мережі не вітали з усіма новорічними святами наприкінці листопада. Бо не було ще…
Олег Ущенко лататий сніг вогкіший і легко скочується у великі кулі. снігурі з нього вдавалися у 2-3 рази вищими від нашого росту. очі з вуглинок, брови з патичків, ніс з великої старанно вимитої моркви, а рот з половини розрізаного червоного бурячка. зі старим відром на голові і мітлою в “руці” – шедевр! – з такими…
Світлана Бреславська, м.Станіславів Мирон зайшов до бару, з дитиною на руках, сердитий, як чорт. Кум Богдан стояв за стійкою сам, чекав клієнтів. Відколи Миронова Оксана пішла в декретну відпустку, доводилось господарю – з метою економії, звісно, – самому іноді обслуговувати. Мирон посадив малу на високий стілець і похмуро озвався до Богдана: – Ходіть, куме, розмова…