Author Archives: Дмитро Веселовський

Диктатура Галичини

Posted on 28.04.2019 by Дмитро Веселовський

Галичина – се не лише стан душі. Вона не тільки в голові та крові. Кождою галичанкою та кождим галичанином ще підкеровує невидимий тріумвірат, котрий складається із диктату мови, запахів-смаків та ритуалів. Тут усе постає із них та їхніх зв’язків, наче … Continue reading →

Posted in Люди, Проза, Традиції | Коментарі Вимкнено до Диктатура Галичини

Містечковий аристократизм

Posted on 17.04.2019 by Дмитро Веселовський

Тато був старший від мами на 14 років. Мама, як тільки підвищувала на нього голос, то переходила на Ви. Тато, звертаючись до мами, починав з “дитинко”… Я дуже любив гуляти з татом містом. То був чисто галицький спацер. З льодами, … Continue reading →

Posted in Люди, Проза, Традиції | Коментарі Вимкнено до Містечковий аристократизм

ТО-було тоді…

Posted on 14.04.2019 by Дмитро Веселовський

Володимир Ковцун(Владзьо). Гнилички на Тернопіллі Колись, давно, коли я ше по селі бігав в сандалях на босу ногу… Коли я тікав на ровері з хати на цілий день, і міг до вечора їсти яблука, черешні і горох(а горох – то … Continue reading →

Posted in Історія, Без категорії, Гумор, Люди, Проза | Коментарі Вимкнено до ТО-було тоді…

Про палинку

Posted on 30.09.2018 by Дмитро Веселовський

Volika Zuzak Вечір. Неділя. Сиджу і думаю, що я вам обіцяла в п’ятницю написати щось цікавого. А, так як ми минулого тижня я вам розповідала про пиво, то цього тижня сам Бог велів розказати про палинку🙂. Інтернетом багато блукає мемів … Continue reading →

Posted in Без категорії | Коментарі Вимкнено до Про палинку

Добре їсти, файно спати… …Бог здоровлє мусит дати!

Posted on 13.01.2018 by Дмитро Веселовський

Борис Явір Іскра, правдивий галичанин з Тернополя Каждий порєдний галичєнин, чи жиє він у Галичині, чи десь єнше творит свій галицкий світ довкруг, навіть на підсвідомому рівню дбає про себе. Він витворює такі умови житє, жеби лиш му дорогонькому а … Continue reading →

Posted in Без категорії | Коментарі Вимкнено до Добре їсти, файно спати… …Бог здоровлє мусит дати!

Дорогонька родинонька

Posted on 07.01.2018 by Дмитро Веселовський

Борис Явір Іскра, правдивий галичанин з Тернополя Є в життю каждого порєдного галичєнина таке понєтє, від єкого на го струдженім лицю сє з’євлєє і радісна посмішка, і гірка кривизна. То понєтє таке старе, як старий галицкий світ — ще від … Continue reading →

Posted in Без категорії | Коментарі Вимкнено до Дорогонька родинонька

Галицкий гумор

Posted on 07.01.2018 by Дмитро Веселовський

Борис Явір Іскра, правдивий галичанин з Тернополя Каждий порєдний галичєнин гміє жєртувати. Він сипле жєртами де тра і де не тра. Но то не просто жєрти — то щира правда, чєсом гірка, чєсом солодка, но подана через жєрти. Єк ми … Continue reading →

Posted in Гумор, Люди, Проза, Філософія | Tagged , , | Коментарі Вимкнено до Галицкий гумор

Ми, чоловіки, є направду прості.

Posted on 12.12.2017 by Дмитро Веселовський

1. Ми такі прості, як люфа. 2. Не розуміємо ніяких тонких натяків. Натяки на натяки також на нас не діють. Натяки навіть зроблені перед нашим носом не впливають на їх розшифровку. Жінки, просто скажіть, що хочете.

Posted in Без категорії | Коментарі Вимкнено до Ми, чоловіки, є направду прості.

Із циклу “Закарпатські образки”

Posted on 01.06.2017 by Дмитро Веселовський

 Світлана Бреславська Дід Іван такий цікавий чоловік був. Високий, худорлявий, трохи сутулий. Ходив з ціпком, а коли гнав телицю пасти, то так на горби дряпався, як молодий. Телиця бігла вперед, тоді зупинялася, чекала діда, а тоді знову бігла вперед. Так … Continue reading →

Posted in Люди, Проза | Tagged , , | Коментарі Вимкнено до Із циклу “Закарпатські образки”

Рай

Posted on 13.05.2017 by Дмитро Веселовський

Юлія Сливка, Львів в великій хаті діда старенького висить чотири образи по чотири сторони світу. такі, що наганяють на тебе страх Божий. в дерев’яних рамах. під шклом. вишиті грубим хрестиком. над ними на цвєшках – викрохмалені на цупко вишиті рушники. … Continue reading →

Posted in Люди, Проза | Tagged , | Коментарі Вимкнено до Рай