Оксана Локатир, практичний психолог, м.Долина
Якщо у вас є діти і вам час від часу здається, що вони «якісь не такі», або ви часто вживаєте фрази «ми такі не були», або «молодь тепер така-а-а..», то вам варто прочитати все, що буде написано далі, навіть якщо після прочитаного виникне думка, що ви і так все це знали…
Ми добре бачимо, що наші діти не хочуть вчитися, не слухають батьків, не поважають старших і ще багато чого не роблять… У цьому щось є. Та ми не думаємо про те, скільки ми всього не робимо відповідно до нашого віку, статусу, наших суспільних ролей та людських обов’язків.
І навіть, скільки всього не робимо, щоб бути хорошими батьками. Якщо у вас виникла думка « Та я цілими днями гарую, аби щось тим дітям дати…», то хочу вас спитати: «А ви питали дітей, чи їм цього треба?» А, може ваша дитина хотіла б, щоб ви подивились разом з нею «Льодовиковий період» чи «Дуже погана вчителька»… А може, їй, всього-навсього, треба, щоб ви просто сіли і пояснили, чому не треба пити пиво і палити цигарки( а не кричали драконівським голосом, так, щоб аж вся вулиця чула, що ви виховуєте свою дитину, а вона чомусь не виховується), щоб ви помічали її тривогу і поганий настрій і не «грузили» новими «ти мусиш…», а спитали: «У тебе поганий настрій. Хочеш поговорити про це?» І дуже вас прошу, ніколи не кажіть дитині, що її проблеми – це дурниці. Дурниці – це коли не вистачає грошей на дорогі кросівки, або рожеву сумку, або порвані штани чи заміну старих меблів. Бо не це найважливіше (хоча і це є складовою нашого життя і я з цим погоджуюсь, бо ми всі живемо в одному і тому ж світі). Я просто хочу, щоб усі зрозуміли, що наші діти – це наше найбільше багатство. І ми мали би вкладати в них не тільки гроші, а найперше – нашу велику ЛЮБОВ. Забагато любові не буває. І, безперечно, ця любов має бути мудрою (дисципліну і відповідальність ніхто не відміняв). Любіть своїх дітей такими, які вони є, бо вони не тільки ваші діти, а вони – Божий дар, що прийшов у цей світ через вас. І ваше завдання – допомогти їм стати в цьому житті гідними і щасливими людьми.
«Приходимо у батьківство не зі знаком якості. Приносимо дитині разом із любов’ю і благими намірами свій характер з його вадами і викривленнями , свій мінливий настрій , своє невігластво й егоїзм, купу невирішених проблем, від побутових до духовних – все найкраще і все найгірше… Дитина – наш відбиток…Батьки! З вас ліпиться початковий образ світу. Глибина відбитку , який залишається вами в душі , ніякому порівнянню не піддається – сильніше цього тільки сама Природа. Хочеш добра дитині, тільки добра? Турботливий, запобігливий, вимогливий, інакше не можна? Запитай себе , де закінчуються «йому це потрібно» і починається «я цього хочу».
Не забули, що дитина – не ваша власність? Не забули, що це – жива душа, яку ви не знаєте, таїна вселенська? Що це і є твоє справжнє продовження! (Володимир Леві)
