Персональна лавка

ФілФіліп Моріс Германсдерфер, земляк з Бостона(США)

…Я думав жи лавки хіба жиди у божницях ближче до східної стіни купують. Ще персональні бляшки прибивають маленькими цьвочками. З іменем. Власним. Звісна річ, чим ближче до біми, то ближче до бога, тим дорожча пляцівка. А ще на утримання божниці гроші тре’ давати. Якісь там шлепери то приходят задурно. Ясна справа. А ті жи мають місце з бляшечкою то гонорові пани. Вони не тіко десятину платят для утримання божниці, а ще дают гроші на шпиталь та для бідних, жиби мали у п’ятницю фашировану рибу під сірою підливкою та червоним хріном. Бо то як може риба на шабес бути без хріна. Риба без хріна – то не є риба взагалі, прошу я вас. А тих що мають лавки з персональною бляшкою рабин слухає також. Хто ж не знає. Хто платит той си мельодію з амвону може замовити. Як Бронко шлеймазл довго борг мені не віддавав, то я пішов до рабина і запитав, що робить бог з тими що борги не віддають. Рабин в нас не дурний, допетрав про що ідеться мовка. До того ж ціла Лука знала що Бронко Габерман винен мені купу грошів за цеглу що взяв з мого склепу та вибудував си малу стайню де кури тримає. Кури яйця му несуть а той фаталапа вже ми рік як гроші не звертає! То на другу суботу рабин тлумачив так довго жи як борги не звертаються за штири місяці до йом кіпуру (а від тоі суботи було як раз штири місяці перед Судним Днем – мудри, наш рабин, як холєра) то той боржник не бути вписаний богом до Книги Життє. Ну про штири Місяці то рабин скумекав від себе додав, бо я для переконливісті запхав йому до кешені чотири ґрейцери. Хе-хе… то Бронко сі перепудив і одразу на другий день приніс борг, та фляшку родзинкового вина що залишилося му ше з паски. Вино було скваснілим, то моя кохана Сальця виляля тоту люру геть. Але богу дєкувати Бронко гроші звернув, най буде теперка здоровий. Так жи я вам кажу – добре мати персональну лавку у божниці… з бляшкою

This entry was posted in Історія, Люди, Проза, Традиції and tagged , , , . Bookmark the permalink.

Comments are closed.