Agnieszka Sawicz (Аґнєшка Савіч), м.Познань
Білосніжний обрус мостився на м’яких подушках запашного сіна. Поправився трохи, щоб стравам було зручно, і напружився з усіх сил, готовий прийняти на себе будь-які плями. Місія охорони стола була для нього привідом для гордості. Міг комусь допомогти. Чого ще було прагнути йому в цей вечір?
Короп плавав попід стелею, щасливий. Споглядав згори на полумисок і тішився, що своїм тілом обдарує голодних і змучених дорогою гостей цієї виняткової вечері, а сам він може перевтілитися в пса. Для спроби замахав хвостом і широко посміхнувся. Чекає його нове, чудове життя. Через рік буде термосити Ялинку.
Ялинка мовчки дивилася у вікно. Могло здаватися, що є сумною. Зронила злегка смолисті сльози, мріючи про засніжені пейзажі, і думаючи , що десь там, далеко, могла б провести безтурботні свята, екзотичні і позбавлені умовностей. Але достатньо було, щоб нахилився до неї Ангел і таємничим шепотом попросив сховати під її гілками подарунки для прибулих, як вона знову відчула себе на своєму місці. Поправила трішки хвою, гордо випросталася , відбила світло свічки в пурпуровій кульці і пригорнула коробки, коробочки і згортки. Коли прийде час, розтулить гілки і дозволить пірнути під них діткам, радісних криків яких вже не могла дочекатися. “Що б це були за свята поза домом” – подумала вона. Може, і цікавіші, може, особливі, але чи була б тоді кому-небудь потрібна?
– Переживаю, що несу людям розчарування, – сказав засмучений Ангел. – Вони замовляють стільки подарунків, а я приношу їм лише одну річ. Іноді вгадую, але часто те, що повинно стати виконанням їх мрій, ним не є.
– Але це, певно, не твоя вина, – пробувала заспокоїти його Добра Фея. – Було б добре , якби, укладаючи список своїх бажань, ми могли би залишити для них тільки одну позицію. На жаль, частіше саме з втратою ми усвідомлюємо, що насправді хотіли.
– Ну, то буду сьогодні бажати всім доброго вибору, – сказав Ангел і розлігся зручно у фотелю.
***
Чим темніше ставало небо, тим горячішою робилася атмосфера в домі. Горіхи гриміли в мисці, мак шелестів тихенько перші різдвяні мелодії, пряники своїм запахом огортали кожен кут. Ще мить – і до столу сядуть гості.
Ангел затріпав крилами і уступив місце Сусідам, картки від Друзів красувалися побажаннями. Надія, тиха і скромна, присіла на краю стільця, не впевнена, чи дозволять їй залишитися тут, але Віра міцно її обійняла і підсунула склянку компоту. Кіт терся хвостом до Щастя, а воно розпушилося у відповідь і виразно збільшилось. Радість споглядала на всіх з посмішкою.
Раптом повіяло холодом, вогонь в каміні небезпечно заколисався. Грюкнули двері, і в дім зазирнула Злість.
Кіт наїжачив вуса, Ангелові опали крила, Щастя принишкло, Любов стала, як вкопана. Злість огледіла стіл, гостей і затримала погляд саме на ній. У наростаючій тиші розлягалося звучання падаючих з Ялинки хвоїнок.
Розуміння перше прокинулося від заніміння.
– Іди сюди, — звернулось до Злості. — А ти склади їй побажання, — потягнуло за рукав Любов.
Злість злорадно пхикнула, але Розуміння схопило її долоню і втиснуло в долоню Любові. Любов подивилася з захопленням, Злість заніміла, здивована. Вони дивилися одна одній в очі – і усміхнулися, а обидві долоні почали перетворюватися в одну. Злість розкрила обійми, Любов обійняла її шию. Обіймаючись і шепотячи слова пробачень, поволі зникали, перепліталися, сплітаючись в єдине. І стали Пробаченням.
Пробачення потрясло волоссям, розкидаючи при цьому крихти добра. Кіт перелічив ще раз тих, хто зібрався в кімнаті, і святкову посуду. Зменшилася кількість гостей, і на столі залишилася тарілка, біля якої не було кому сидіти. Добра Фея плеснула в долоні і вклонилася низенько.
—Час на вечерю! — вигукнула. — А тарілка на столі нехай залишається, прошу не ховати її. Адже насправді ніхто з нас не пішов. Можна сказати — є нас навіть більше, — усміхнулася. — А вільний посуд на святковому столі нехай відтепер означає, що в домі загостювало Пробачення.
“З Різдвом Христовим” – прошепотіла Ялинка, а Короп затягнув коляду.
Редагування Lia Landberg Ізраїль, м. Тель-Авів
Переклад з http://kuriergalicyjski.com