Галина Максимів, журналіст …Ще до весни далеко, а громовиці не втихають. Самійлові поза спину – порох колкий і теплий. Згодом їхній батальйон починає рахувати втрати – буденно. Наче яблука з дірявого кошика: один, два, десять… Самійло побачив … одного з своїх кращих друзів – «Анта»… безкрилий, не долетів до сонця… і руки… руки чорні… –…
Dmytro Wesołowski, Kurier Galicyjski, 17-30/03/2015, № 5 Kraj zamarł w oczekiwaniu nieszczęścia, które nasuwa się ze Wschodu. Mamy ofi ary i ogłoszono mobilizację – toczy się wojna. Łzy dzieci,rodziców, ukochanych. I oczekiwanie. Ale też nadzieja, że te nieszczęścia nie dotrą do nas. Tak jest teraz i tak było przed 366 laty. Jedną z przyczyn tego…
Тетяна П’янкова, Вигода-Станіславів Не кажи йому, як натирає синицям жменя, Як кортить журавлям в піднебессі чиїмись бути. І як страшно від того, що вже не біжить по вені Від Венери до серця ні краплі його отрути. А коли підступає соленої правди хвиля, Будь відверта, мов та, що напружуючи обличчя, Імітує, як тричі була на стрімкому…
Людмила Лінник-Савка, м.Івано-Франківськ Великдень каждого року заходит інакше. Раз – запорошений маєвим цвітом, раз, хрумтячи ледом по торічні траві, раз безкраїми калабанями і болотєм. Але каждий раз Великдень – то свєто, яке сі зачинає ше зі Страсного Понеділка і сі кінчит на Провідну Неділю.
Християнство виросло з великої і багатої традиціями релігії, іудаїзму. Не дивлячись на настільки популярні, в тому числі і на сторінках Нового Заповіту, протиставлення іудеїв і християн, ці два віросповідання мають багато спільного. Більше того, часом, не знаючи традицій єврейського народу, ми не можемо зрозуміти всю глибину християнства.
Людмила Лінник-Савка, м.Івано-Франківськ «Ааааая, – неквапом ведуть свою розмірену мову дід, розтягуючи оте кожне «а», – роззяві зааавше віпааадок бувааає». А роззява – себто котресь із нас, онуків – дмухає на потовчене коліно чи обдертого ліктя, та від дідового «аааая», вже стає якось ніби й смішно, ніби й не болить більше… Сидят дід, легонько слинят…
о. Ґжеґож Крамер, єзуїт (Польща) Ісус пішов в пустелю відразу після хрещення, під час якого Отець публічно оголосив, що цей чоловік, який стоїть перед присутніми там людьми, є Його Сином. Здавалося б, що після такого рекламної акції краще йти прямо до виконання місії. Але Він йде в пустелю. Щоб бути на самоті і постити.
Тарас Зварич http://biblio-dcrb.blogspot.com/2015/02/blog-post.html Ну що, знову до ранку? Ну що, знову до ранку? Згадаємо старі безсонні ночі, Як завжди кому, а не крапку. Залишимо на потім сни пророчі. Ну що, давай як раніше? Погуляємо поміж зірками. Тільки приходь трохи швидше, Начхати, що з пустими руками.
Соломія Тришнівська, 5 років, НЯ – Ууууу-ууууу-ууууууу-ууууууууууууууууууууу!- ніби не голосний, але такий, від якого стигне кров в жилах, звук доносився зі всюди — зі стін, з підземелля. Терпіти практично було неможливо. Ніби ще і не дуже старий, але з повністю сивиною головою, чоловік сидів, пригорнувши до себе Мію. Вони залишилися двоє, дві…
о.Гжегож Крамер, єзуїт Я переконаний в тому, що ми – як Церква, повинні перестати займатися собою. Церква має проповідувати Ісуса. Тоді в Церкві будуть люди, тоді в Церкві буде Слово Боже, чуда, великі справи і будуть також … гроші.