Шма, Ісраель!

10169356_668004913235313_4758585420386289026_nСемен Винокур, сценарист, кінорежисер, продюсер(Тель-Авів, Ізраїль)

У 1996 році я вирішив звільнитися з телебачення.

Це був мій останній робочий день.

Знімаємо ми хлопаку, головного кухаря готелю «Дан Панорама» в нього дома, а в сусідній кімнаті, хтось бурмотить.

Тут кухар переривається і кричить у стіну, – Тату, вони тебе все одно знімати не будуть!

Бурмотіння припиняється.

Я питаю, – А навіщо йому зніматися, вашому татові?
– Він хоче розповісти про своє життя, – каже кухар, – Може, зробите вигляд? – Так, “на варята” познімайте, щоб у нього тиск не піднявся … Continue reading

Posted in Історія, Люди, Переклади, Проза | Tagged , , | Коментарі Вимкнено до Шма, Ісраель!

Судний день

thumb_80993_news_mБіль та холод. Холод та біль. Холоду більше ніж болі. Біль, здавалося, відступала і замінялася холодом, який охоплював всі часточки тіла. Зуби так клацали , що їх цокання відбивалося від стін кімнати виривалися на зовні і рикошетом від кам’яниць почало свій пінґ-понґ поміж львівськими пагорбами. Повіки здригалися в такт ритму.
Все. Стук закінчився. Моє тіло перестало відчувати і біль, і холод. Я побачив себе зверху, але мені вже було байдуже і навіть не хотілося дивитися на змучену болем мою оболонку. Мені було добре, дуже добре, ні болю, ні холоду. Continue reading

Posted in Проза | Tagged | Коментарі Вимкнено до Судний день

ГАДЮКА

 12019878_440655116120253_8643134185319678153_nМирослава Гордєєва-Мельник, с. Саджавка Надвірнянського району

Іван прокинувся від якогось шипіння. “Невже газ пропускає?” – подумав і поволі підвівся на ліжку,розправляючи старі кості. Крізь щільно заслонені фіранки в хату продирався місячний промінь. Чоловік мимоволі прослідкував за його довгим блідим пальцем і жахнувся:у невеликій плямі світла на підлозі вигиналася сива гадюка. Вона підняла голову і дивилася холодними, як метал, очима просто в Іванову душу, сковуючи її таким же металевим холодом. Очі її, здавалося, поступово більшали, насувалися, прозирали все його єство аж до тих глибин, про існування яких сам досі не здогадувався;довге слизьке тіло підступно викільцьовувалося, готуючись до стрибка.
“Зараз кинеться!”- зіщулився Іван внутрішньо,бо не міг навіть кліпнути,не те що поворухнутися. Та гадюка натомість заговорила людським голосом. Тепер чоловіка зросив холодний піт:то був голос його дружини Софії, яка-він точно знав- спить у сусідній кімнаті.

Continue reading

Posted in Проза | Tagged | Коментарі Вимкнено до ГАДЮКА

Світанок

Людмила-Лінник-СавкаЛюдмила Лінник, м. Станіславів

Не спить світанок
В нього – застуда.
Його носило
По всіх усюдах.
Його стрічали
На роздоріжжях,
Йому стелили
Постелі в збіжжях.
Його не гріли
У теплій хаті
В палких обіймах
Коханки кляті. Continue reading

Posted in Поезія | Tagged | Коментарі Вимкнено до Світанок

Нєа, НЕ піду в депутати !

 

131111094734Яків Кутовий, м. БорИслав

Був”єм нині на сесії міської ради. Перший раз в життю. Бігме, би ми вуха на голові виросли…Люди повіли, то я пішов сі подивити. Виявлєєсі жи то не Місько з Раточини сі зібрав радити, а то так сі називає рада міста. О ! Заходжу, сі дивлю жи не богато ту радників. Десь зо трийціть голів. Влодко з Тустанович, той же ж Місько Пискатий, Андрійко Сцикливий, Ольо Здріманий, Василь з Уріче та й ше троха паталахів. Вибачєйте, всіх по фаміліях незнам. Василь спав. Continue reading

Posted in Вибори, Гумор | Tagged , | Коментарі Вимкнено до Нєа, НЕ піду в депутати !

W zdrowym ciele zdrowy duch

Dmytro Wesołowski

Drużyna z Doliny

Półtora tysiąca młodych ludzi z ośmiu państw europejskich rywalizowało przez tydzień (w dniach 14-20 lipca br.) w Warszawie w ramach 27 Międzynarodowej Parafiady dzieci i młodzieży.

Dziecko, sto masek, sto ról zdolnego aktora. Inne wobec matki, inne wobec ojca, babki, dziadka, inne wobec surowego i łagodnego nauczyciela, inne w kuchni, wśród rówieśników, inne wobec bogatych i biednych, inne w codziennej i świątecznej odzieży.
/Janusz Korczak/

Podczas gdy w poprzednich latach w zawodach brała głownie udział młodzież polonijna z Europy Wschodniej, to w tym roku geografia uczestników poszerzyła się o zawodników z Niemiec i Hiszpanii. Nasze okolice prezentowane były przez drużyny z Kałusza, Brodów, Bolechowa i Doliny. Continue reading

Posted in Віра, Люди, Новини, Церква | Tagged , , | Коментарі Вимкнено до W zdrowym ciele zdrowy duch

Oaza w Dolinie

Dmytro Wesołowski
Tekst ukazał się w “Kurier Galicyjski” nr 17 (237) 15-28 września 2015

Widziałem ich oczy – oczy dzieci działających w Ruchu „Światło – Życie”.

Są to oczy ludzi bogatych duchem, oczy świecące dobrocią i miłością. Oczy, w których dojrzałem iskrę Bożą. W dniach od 28 czerwca do 13 lipca w Dolinie przy kościele Narodzin NMP odbyła się Oaza Nowej Drogi III stopnia dla dzieci w wieku 13-14 lat, którą prowadził ks. Nazar Biłyk z grupą animatorów. Następnie, od 15 do 30 lipca, odbyła się Oaza Dzieci Bożych II stopnia dla dzieci 11 – 12-letnich, prowadzona przez ks. Łukasza Słabego.

„Oazy nie można się nauczyć,
oazę należy przeżyć”
ks. Franciszek Blachnicki

W przededniu zakończenia drugiej oazy spotkałem się z moderatorem grupy ks. Łukaszem Słabym, z którym pragnąłem omówić kilka pytań, które już od miesiąca kręcą mi się po głowie. Zwracam się do niego „ojcze”, chociaż wiekowo jest rówieśnikiem moich dzieci, i łapię się na tym, aby nie powiedzieć mu „synu”. „Ojciec-syn” w jednej osobie. Rozmowa nam się układa, jakbyśmy się znali od dawna. Nie byłem do niej przygotowany, dlatego wszystko mnie interesowało i było swego rodzaju odkryciem.

– Księże Łukaszu, co to za litery są na symbolu Ruchu? – zapytałem przede wszystkim, bo było to dla mnie rebusem. Ojciec wstał i wyszedł. Wrócił po chwili ze świecą, na której widnieje emblemat, i powoli zaczyna tłumaczyć każdy znak. Continue reading

Posted in Віра, Люди, Новини, Проза, Церква | Tagged , , | Коментарі Вимкнено до Oaza w Dolinie

Уринотерапія, або Як побачити Москву

Людмила-Лінник-СавкаЛюдмила Лінник, багатодітна мама зі Станіславова

Було це того дивовижного і спекотного літа, коли в моїм селі висвячували церкву. Я мала тоді років з десіть, і мені випала почесна нагода співати на урочистім концерті з тої нагоди. Та ще й не шо небуть, а «Отче наш». Готувались ми до цієї події натхненно і старанно – репетиції були мало не щодня в музичній кімнаті місцевого дитсадка. Ясна річ, що окрім репетицій мені було чим зайнятись у селі.

Є у мене дворідна сестра, старша на два роки. Ми з нев були ше тота банда: цілий чєс знаходили собі клопіт на свої голови, щоправда моїй голові (чи то пак – сраці) діставалось чогось усе найбільше. Чи то сестра була старша і мудріща, чи то я – пані з міста – була не пристосована до польових умов існування, але наші забави чогось переважно закінчувались моїм травматизмом. То каруселя мені під око влупила – маю знак донині, то з яблуні з’їхала – ногу обдерла до самої най не кажу, всілякі там скалки-кропиви взагалі не злічити, а того разу ми мало не зірвали мій виступ на концерті. Continue reading

Posted in Люди, Проза, Традиції | Tagged , , | Коментарі Вимкнено до Уринотерапія, або Як побачити Москву

Пані з міста, або Корова з куферка

Людмила-Лінник-СавкаЛюдмила Лінник, Станіславів

Знаєте, як то є – бути панев з міста? То коли твої десять дворідних братів і сестер жиют всі в єднім селі, а ти – в місті. І вони там все собі свóї бо свóї, а ти тільки приїздиш як сі скінче школа і в свєта. Нє, всьо файно – ви сі любите, бавите, але, такой чєсом хтось сі взлостит, тай вшкварит – пані з міста.

А мені в моїм селі в баби з дідом було файно. Бо знаєте, кілько там всього – в місті такого ніде не ввидиш. В баби в сінях донині стоїт куфѐрок. Ви не знаєте шо то? Ну, скриня така, на ногах, з дерева. Здоровецька, бабі по груди. Я в тоту скриню могла сі вмістити ціла, хоць сидячи, хоць лежачи. Бабин куферок прóстий – без різьби чи прикрас. Звикла собі груба дошка, вмальована яковсь жовтов фарбов. Той куферок видів Сибір. Як вони його відтам везли?

Continue reading

Posted in Люди, Проза | Tagged , | Коментарі Вимкнено до Пані з міста, або Корова з куферка

ВЕСЕЛА ІСТОРІЯ

Вікторія Бондаренко, Львів

mozaika-derevenskij-dvorik-20-detalejМуркоче кіт.
Чому муркоче?
Він шле привіт
Усім, хто хоче
Побавитись
І пострибати,
Розважитись
І помурчати.

Загавкав пес.
Чому загавкав?
Він шле протест,
Щоб кіт не нявкав,
Щоб всі чужі
І перехожі
Щоб не торкались
Огорожі.

А качки
“Кря-Кря-Кря” сказали,
Наче циркачки
На паркан стрибали.
Чому?
Бо кіт за ними гнався,
А за котом
І пес подався.

Отут теля
Із стайні вийшло
Воно не зна
Чому? Навіщо?
А просто так,
Щоб подружитись
І з усіма
повеселитись.

І звеселялись
На подвір’ї,
Сміялись
Всі домашні звірі
Усі хотіли за паркан,
Створили безлад, балаган.

Та повернулася бабуся
І я вже більше не сміюся
Бабуся всіх порозганяла
І по місцям позакривала
Мені дала альбом і фарби,
На цьому скінчилися жарти

 

 

 

Posted in Поезія | Tagged | Коментарі Вимкнено до ВЕСЕЛА ІСТОРІЯ