Про Парафіяду та не тільки

Posted on 03.09.2012 by Дмитро Веселовський

– Приїдь в неділю до костелу. – десь за пару днів до Спаса зателефонував мені ксьондз Кшиштоф і після уточнення про час, я зрозумів що можна на протязі дня. Тому я спокійно пішов на Богослужіння в православну церкву, дочекався освячення дарів саду і вже після всього поїхав в Долину. Планував ненадовго. Але, під’їхавши до костелу в Старій Долині, я зрозумів, що швидко я додому не повернуся, бо тільки почалася меса – католицьке Богослужіння  і мені потрібно дочекатися кінця відправи. Що мене здивувало – це велика кількість дітей і молоді, багато з яких були одягнені в польські та українські народні строї. І вся відправа була присвячена дітям і молоді, їх успіхам в релігійному, мистецькому та спортивному житті. Continue reading →

Posted in Відпочинок, Віра, Люди, Традиції, Церква | Tagged , , , | Коментарі Вимкнено до Про Парафіяду та не тільки

Про огірки

Posted on 15.08.2012 by Дмитро Веселовський

Не знаю як вам, але мені дуже смакує зірваний з грядки огірок, можна навіть і не митий. Такої смакоти неможливо купити ні на базарі, ні в супермаркеті. Та навіть якщо і дома день полежить не той смак і все. Тому трохи інформації про цей здається такий простий і всім знайомий зелений огірок. Continue reading →

Posted in Город, Легенди, Природа | Tagged , | Коментарі Вимкнено до Про огірки

Жнива

Posted on 03.08.2012 by Дмитро Веселовський

– Вже не думав, що побачу колись справжнього комбайна, – з такими словами звернувся до мене восьмирічний хлопчик з Яворова.  Виросло покоління сільських жителів, які в своєму житті не бачили комбайн. Це страшно. В той час коли в світі є нестача продовольства, в нас заростають деревами, кущами, бур’янами землі, які в інших країнах давали б врожаї. Пригадується така подія в Дуброві на початку дев’яностих. З мітингу з Долини приїхали декілька чоловіків і зайшли в магазин, а так як покупців було багато, то і мітинг продовжився. Один чоловік сказав, що ми як прийдемо до влади то зробимо як «за Польщі». Його мрія збулася, ми повернулися в 90-х до обробітку землі  на сотню років назад. Коні, сапки, лопати, ціпи. Світ пішов вперед в сільськогосподарському виробництві, лиш ми розвалили, розікрали все те що було і почали завозити продовольство з-за границі. Смалець в Польщі виявляється смачніший ніж в Україні. Сумно.

В думках вже ніколи не було, що доведеться мені згадати юність і брати активну участь в зборі врожаю в якості помічника комбайнера. Мій односельчанин і товариш, Володимир Ковальчук, чотири роки тому купив невеликий шведський комбайн «Вольво». Continue reading →

Posted in Люди, Природа, Професії, Техніка | Tagged , , , , , | Коментарі Вимкнено до Жнива

Кращий спосіб зробити дітей хорошими – зробити їх щасливими

Posted on 28.07.2012 by Дмитро Веселовський

Оксана Локатир, практичний психолог, м.Долина

Якщо у вас є діти і вам час від часу здається, що вони «якісь не такі», або ви часто вживаєте фрази «ми такі не були», або «молодь тепер така-а-а..», то вам варто прочитати все, що буде написано далі, навіть якщо після прочитаного виникне думка, що ви і так все це знали…

          Ми добре бачимо, що наші діти не хочуть вчитися,  не слухають батьків, не поважають старших і ще багато чого не роблять… У цьому щось є. Та ми не думаємо про те, скільки ми всього не робимо відповідно до нашого віку, статусу, наших  суспільних  ролей та людських обов’язків. Continue reading →

Posted in Люди, Філософія | Tagged , | Коментарі Вимкнено до Кращий спосіб зробити дітей хорошими – зробити їх щасливими

Блаженні голодні і спрагнені правди, бо вони наситяться(Дубровські побрехеньки)

Posted on 16.07.2012 by Дмитро Веселовський

Завидую молодим, їхньому максималізму, відкритості і можливості «правду матушку» в очі сказати. Старше покоління своє боягуздство прикриває високими словами про виваженість, мудрість, компромісність, дипломатичність і тп. Але все тільки для того, щоб якогось гада не образити, бо від нього щось залежить. Тому називаймо все справжніми іменами – ми боягузи. Я також, бо більше мовчу, ніж, можливо, декому потрібно би було в писок дати. Бо недай Бог,що про мене подумають люди. Та Люди правильно розуміють, а «людішкі» постійно щось думають. З плином літ відчуваю, як з Людини переторююся в  Її подобіє. Хочу вам розповісти одну історію, яка відбулася зі мною років з 26 тому. Тепер, сам розумію, таке б не відбулося. Continue reading →

Posted in Історія, Гумор, Люди, Проза | Tagged , , , | Коментарі Вимкнено до Блаженні голодні і спрагнені правди, бо вони наситяться(Дубровські побрехеньки)

Нема щастя в цьому житті. (Дубровські побрехеньки)

Posted on 16.07.2012 by Дмитро Веселовський

Пийшла ваша черга пасти худобу? Ми недавно також пасли, я не ходила. Не пустили, але нічого.- під’їхавши ровером до  мене, починає розмову маленька дівчинка Тая.- Я з мамою і Роксою прийшла на город. Вони щось там роблять, я хотіла помагати-не дають, кажуть що замащуся. Тому катаюся на ровері по калюжах. Їжджу поки ще маю трохи часу, бо скоро до школи. Я думала, що я щаслива, Continue reading →

Posted in Гумор, Люди, Проза | Tagged , , | Коментарі Вимкнено до Нема щастя в цьому житті. (Дубровські побрехеньки)

Як я не впильнував радянську владу (Дубровські побрехеньки)

Posted on 08.07.2012 by Дмитро Веселовський

Ви задумувалися чому розвалився Радянський Союз? Є різні версії і припущення, які висувають провідні політологи і політики  з цілого світу. Навіть ті учасники, які підписували документ про розпад Союзу до тепер не знають чому так сталося.  Тому через більше ніж 20 років я розкрию велику таємницю розвалу комуністичної епохи. Continue reading →

Posted in Гумор, Люди, Проза | Tagged , , | Коментарі Вимкнено до Як я не впильнував радянську владу (Дубровські побрехеньки)

Про Юркову кар’єру (Дубровські побрехеньки)

Posted on 07.07.2012 by Дмитро Веселовський

(Всі ІМЕНА, ПОДІЇ, НАЗВИ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ в серії “Побрехеньок” є ВИГАДАНИМИ, тому будь яке співпадання є ВИПАДКОВИМ,  автор просить  тих, хто себе  ІДЕНТИФІКУЄ з героями,  його по писку не бити  )

Одного гарного літнього дня, років зо двадцять тому,  в присвяток, я після обіду зайнявся ремонтом огорожі біля поля, що межує з пасовиськом. Корови чомусь дуже хочуть попастися в чужих городах і постійно ламають огорожу, тому треба було рятувати ситуацію і траву від спустошення. Підкреслюю, це було в присвяток. Якщо хтось не знає що таке присвяток, попробую пояснити. Continue reading →

Posted in Гумор, Люди, Проза | Tagged , , | Коментарі Вимкнено до Про Юркову кар’єру (Дубровські побрехеньки)

Про Юрка і бика (Дубровські побрехеньки)

Posted on 14.06.2012 by Дмитро Веселовський

(Всі ІМЕНА, ПОДІЇ, НАЗВИ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ в серії “Побрехеньок” є ВИГАДАНИМИ, тому будь яке співпадання є ВИПАДКОВИМ,  автор просить  тих, хто себе  ІДЕНТИФІКУЄ з героями,  його по писку не бити  )

В неділю, після відправи в церкві і після дискусій між мною і священником в питаннях церковного життя , літератури та історії, я  одиноко бреду додому, думаючи чим би зайнятися в цей недільний день. Доходячи до дороги , що веде на Запотік чую якусь голосну розмову біля магазину, я оживився -може кого зустріну. Але зробивши ще пару кроків, в голові почали виникати плани типу «А може би то додому йти через Запотік» і тп. Зупинився я на плані прослизнути непомітно. В цей час мріяв мати шапку невидимку, напружував тіло щоб воно зменшувалось до розміру бактерії, або в крайньому разі злилося з кольорами навколишнього середовища – не спрацьовувало. Тоді включив систему «Стелс» і спрямувавши погляд на Оленину хату подумки промовляв «Хоч би не побачив». Але все надаремно. Радарні установки, якими володів Юрко, спрацювали на відмінно. Я був викритий. Юрко відірвавшись від пляшки горілки і  і перервавши емоційну розмову з самим собою, викрикнув: Continue reading →

Posted in Гумор, Люди, Проза | Tagged , , | 1 Comment

Дід Дмитро і червоний прапор (Дубровські побрехеньки)

Posted on 13.06.2012 by Дмитро Веселовський

(Всі ІМЕНА, ПОДІЇ, НАЗВИ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ в серії “Побрехеньок” є ВИГАДАНИМИ, тому будь яке співпадання є ВИПАДКОВИМ,  автор просить  тих, хто себе  ІДЕНТИФІКУЄ з героями  його по писку не бити 😉  )

Ця подія відбулася більш ніж 20 років тому, на початку дев’яностих, на тлі становлення української держави, патріотичного піднесення галичан, постійних мітингів з синьо-жовтими стягами під співи «А ми тую червону калину…». На Дуброву до баби Люби прибився для проживання дід Дмитро. Сам він походив з Пацикова, але овдовів і не хотів заважати своїм дітям, тому зійшовся з одинокою бабою, щоб старість проходила веселіше і було до кого слово промовити і подати одне одному склянку води при  потребі. Для села дід Дмитро був справжньою знахідкою – ветеринар. Повагу і авторитет заслужив відразу, бо любив всім помогти і поговорити про життя- буття. Але основним захопленням діда Дмитра була політика. Ні один мітинг українських патріотів в Долині не обходився без нього і він, як член Народного руху проводив запеклі розмови з тими, хто не вірив що з тої державності щось буде. Якщо ви колись бачили на долинському мітингу худощавого, з посрібленою головою, в вишитій сорочці акуратно одягненого чоловіка з українським синьо-жовтим прапором – то скоріше за все наш дубровський дід Дмитро. Continue reading →

Posted in Історія, Гумор, Легенди, Люди, Проза, Традиції | Tagged , , , | 1 Comment