ДУБРОВА

Олег Ущенко, м.Станіславів

Однакового снігу не буває. Лататий, добре тримається купи, бо вогкіший, і легко скочується у великі кулі. Сніговики виходили у 2-3 рази вищими від нашого росту. Очі робилися з вуглинок, брови – з патичків, ніс – з великої старанно вимитої морквини, а рот з половини розрізаного червоного бурячка. Зі старим відром на голові і мітлою в “руці”, баба виходила шедевральною і викликала інтерес нанашка Шеремети:

– З такими варґами (губами), як в сеї курви, її треба не мітлу, а сумочку в руку дати, а в другі би димівсє дзиґар! – Перед святами з його подвір’я пахло брагою, а з комори димівся легонький дим. Через це нанашко був в прекрасному настрої, бо кожну партію старанно тестував. Його бабцю Гануску, або просто Шереметиху, то страшенно дратувало. Але нанашко віджартовувався:
– Чо’с сє до мене причіпила – хлопів довкола мало? Всьооо! Зовтра на розвод! А шкарпитка я се виперу сам! Continue reading →

Олег Ущенко, Станіславів.

Для шкварків сало або підчеревину різали невеликими кубиками і уважно стерегти, щоби не пригорало, поки топиться. Ще готували м’які шкварки. Для того посуд, в якому топилася солонина, накривали. Але довго тримати накритим теж не мож, бо в жир з кришки налітало води, а такий смалець бабці вважали не фист. Тому, коли готували м’які шкварки, котрась чатувала з ложкою, аби вчасно забирати кришку і помішувати.

Коли топилося на звичайні шкварки, то навіть, коли додавали підчеревини, все одно пахло звичайними теплими пахучими шкварками. Якщо готували м’які шкварки, то хату наповнювала арома, ніби від м’яса на тушкованку. Їх жарили з внутрішнього сала, яке лежала на коло скрині на лаві, поруч з великою свинячою головою та мискою з вимитими кишками і котнюхом. Ми просили врізати по байді хліба і клянчили аби поклала кілька пахучих шкварків на хліб. Continue reading →