Передсвятковий час для Христа

Żmudzińskiо. Войцех Жмудзінскі(Wojciech Żmudziński SJ), єзуїт

Переклад з польської мови з www.deon.pl

 Всі готуються до Різдва і всього лиш кілька тижнів відокремлюють нас від спільного святкування, від різдвяних вертепів, від запаху ялинки і сердечного тріску переламаного оплатка(традиція в римокатолицькій церкві, більше читати тут – примітка ВД) .

 Близьке є Царство Боже. Наблизилося! Ці слова Ісуса ми чули багато разів і постійно думаємо, що мають вони на увазі проголошення Царства Божого, яке скоро наступить, вже незадовго. Запитав я колись семирічного хлопчика, що означає на його думку, те що близько. Він відповів без коливань. Близько –це біля мене.

Таке є властиво значення слів Ісуса. Царство Боже є на відстані протягнутої руки, в відкритих обіймах, поруч зі мною. В очах людини, яка дивиться на мене з надією, що вислухаю, що дозволю спертися на моє плече . Хіба не говорив Ісус, що Царство Боже серед нас? Якщо на це не звернув увагу, значить пропустив найважливішу звістку Євангелія.

  На що ми так очікуємо, готуючись до Різдва, якщо Христос і Його Царство вже тут на землі ? Період радісногоочікування є часом усвідомлення напруженості, яка існує між вже присутньою реальністю, але ще незавершеною, деколи пораненою. Ця напруга характеризує кожну християнську громаду – Царство є вже сьогодні” вже, але ще не повністю”. Коли наближуємося до тих хто плаче і страждає, коли прощаємо один одного, коли щока торкається до щоки і очі наповнюються сльозами розчулення, тоді Бог народжується в нас і Його Царство стає прекраснішим. Не чекання нам потрібне, але пильність, щоб не упустити жодної можливості. Не відкладаймо зустріч з Богом на 24 грудня, не відкладаймо на завтрашній день,лиш пильнуймо тут і зараз.
  Спаситель не обіцяє, що буде краще , коли завтра прийде до нас. Говорить зрозуміло, що сьогодні є день спасіння, що сьогодні до нас приходить, що приходить також і до інших через нас. Замість того, щоб чекати, поки в невизначеному майбутньому Христос повернеться, замість виглядати першу зірку, будьмо пильні і побачимо Спасителя, який наближується до нас в особі, яка просить склянку води, теплої ковдри,чи канапки.

  Чи важко розпізнати Його в бездомнім, який піднімає з землі недопалок, чи в жебраку, який збирає на пляшку дешевого вина? Важко, дуже важко, тому що ми звикли бачити Бога в золотій чаші. Звикли бачити в Ньому того, хто має і дає, не бідну людину, якій всього не вистачає. Він є біля нас коли спішимо до магазинів, коли чекаємо автобуса, коли викидаємо на сміття залишки нашої їжі. Наближається до нас у лахміттях жебрак. Шкода, що не маємо часу на Нього. Але добре, свята повинен хтось приготувати. Але чи ми впізнаємо Христа, коли постукає у наші двері напередодні Різдва ?

 

 

This entry was posted in Wojciech Żmudziński SJ, Єзуїти, Віра, Люди, Традиції, Філософія, Церква and tagged , , , , , . Bookmark the permalink.

Comments are closed.