… Високий, чорнявий чоловік тримав на колінах свою молоду дружину і лагідним голосом заспокоював її. Біля цієї пари була і повивальниця, яка готувалася прийняти роди в привезеної в штетл Долину красуні . А ця пані була дійсно красуня, правильні риси лиця,тоненький носик і навіть вагітність не вплинула на її красу і при цьому ростом вдалася під пару своєму чоловіку- висока. Чудова пара. «І як вдалося закрутити голову одній з небагатьох красунь Відня нашому пану доктору? –думала повивальниця і при тому уважно придивлялася до початку передродових потуг молодої махбалат. Пан доктор вирішив бути присутнім при родах первістка і допомогти коханій дружині своєю підтримкою, тому відпала потреба приносити до їхнього помешкання спеціальне крісло –машбер, згідно Закону в такому випадку жінка сиділа на колінах в чоловіка. Вагітність проходила легко і молода пані просила Бога і легких родів, адже дотримувалася Закону і була примірною дружиною серед тутешніх , не досить освічених і крикливих єврейок,а молоді дівчата і жінки приходили творити хадаш, співаючи пісень , в яких просили щасливої долі для ще ненародженої дитини, і малі хлопчики читали псалми, а на протязі трьох днів постійно сиділи троє родичок, оберігаючи вагітну від злих духів. Тут в Галіції були трохи інші звичаї, ніж у Відні, але молода пані погоджувалася з всіма настановами і порадами, які давали їй жінки великої родини Райсів.
Через деякий час з кімнати почувся стогін, а потім і крик новонародженої дитини. З кімнати вийшов щасливий пан доктор і радісним голосом повідомив великій кількості родичів, які навіть не дуже і слухали молодого батька, про те що сьогодні, 30 березня 1891 року, в родині Райсів народився хлопчик. Жінки “завайкали” ще дужче, а деякі з них пішли в кімнату до хайти, жінки яка вже народила, щоб допомогти їй. Молодий пан доктор знову, як і сьогодні зранку, промовив слова подяки : «Дякую Господи, що не сотворив мене жінкою», але сильно переживав за здоров’я дружини і свого первістка. Тому розпорядився в колиску до сина покласти амулет з іменами трьох ангелів- Санві, Сансанві і Самангелофа, щоб вони охороняли малого від підступів злої Ліліт.
В переддень обрізання, яке мало здійснитися в долинській синагозі, зібралися знову родичі в будинку Райсів для проведення вахнахту. Було запалено багато свічок, читалися молитви і проведена спеціальна трапеза. Наступного дня до дому доктора Райса з’їхалися ще гості , далекі та близькі родичі та знайомі, які привозили багато подарунків для новонародженого. Також була вибрана поважна єврейська пара для того. щоб виконати місію кватерів, яка взяла дитину і відправилася до мохеля, щоб здійснити обряд обрізання. Чимала частина гостей відправилися разом з ними, щоб першими дізнатися ім’я хлопчика. В кімнаті де відбувалося обрізання, зібралися декілька чоловіків, в тому числі і батько дитини. Жінка-кватер зайшла в кімнату і передала на подушці своєму чоловіку-кватеру дитину, яку він поклав в крісло, яке називалося кріслом пророка Іллі, адже дух пророка завжди перебуває при обрізанні. Потім немовля поклали на коліна до діда , батька доктора Райса, який сьогодні виступав в ролі сандака. Як тільки обрізання було здійснене, батько промовив благословення, щоб дитина могла приєднатися до Заповіту, а мохель взяв малого на руки поблагословив і нарік йому ім’я – Лео Моріс. І всі щасливою, галасливою гурмою направилися до будинку доктора Райса на святкову трапезу.
Доктор Райс був ветеринарним лікарем в Долині і околицях, тому йому приходилося частенько їздити і він з радістю брав з собою свого сина Лео, маленького непосиду, щоб хоч на деякий час звільнити свою дружину від витівок малого. Малий Райс дуже швиденько вмів знайти спільну мову зі своїми однолітками, і німцями , і поляками , і русинами. Тому крім їдиш і німецької, вільно вмів говорити і по- польськи і по- русинськи.
Пані Райсова, після народження ще двох дочок, як на диво не втратила тої витонченої краси та грації і виглядала прекрасною квіткою серед жителів Долини різних національностей. Особливо, це викликало зависть в єврейок, які після народження однієї дитини втрачали форму і перетворювалися сварливих жінок. Пані Райсова сварливою не була. Вона була мудрою. Своїми спокійними розмовами про майбутнє сім’ї, а особливо дітей вона переконала пана Райса перебратися до Відня, де жили її родичі. І в 1900 році подружжя Райсів разом з дітьми відправилося до Відня. Чи жалів малий Лео Моріс за Долиною, за друзями, відповісти важко. Але фактом залишилося те, що завжди де б він не був в майбутньому, місцем свого народження він вказував містечко Долина в Галіції.
Життя Райсів в столиці великої імперії складалося вдало, лише розчаруванням стало вибір професії Лео. Він настільки закохався в театр, що не бачив себе поза ним.Батьки та і вся родина не були в захваті від цієї затії, але Лео всупереч їх волі вступив в Академію музики і драматичного мистецтвау Відні. А потім сталася трагедія всієї Європи – Перша світова війна. Лео Моріс Райс як громадянин своєї держави був направлений на фронт і до кінця війни перебував на фронтах Першої світової. Але волею Бога він уникнув смерті і навіть не був ранений. Доля йому готувала інше призначення. І це призначення був театр і кіно. В 1919 році він вже бере участь в постановках приватних театрів у Відні, а в 1921 році на запрошення директора Гамбургер Камершпілє, одного з найпопулярніших в Німеччині, Еріха Зігеля , переїздить в Гамбург.
З 1923 року Лео Райс актор Державного театру в Берліні. Пізніше він грає разом з своєю дружиною-німкинею Агнес Штрауб в Національному театрі і в театі на Шіффбауердам. Користується великою популярністю і любов’ю берлінської публіки.
Одночасно знімається в кіно. В 1923 році відбувся його дебют в фільмі «I.N.R.I. Один фільм про людство» . Потім фільми «Погоня за щастям» (1929/30), «Флахсман-вихователь» (1930), «Повстання рибалок» (1931)за романом Анни Зегерс, який знімався в СРСР, в якому Лео Райс знявся в епізодичній ролі, тому що головні ролі виконують радянські актори. В 1931 році участь в останньому фільмі знятому з його участю в Німеччині «1914 – Останні дні перед Світовою бойнею».
До 1935 року керував в Берліні театром своєї дружини знаменитої Агнес Штрауб (Театр на Курфюрстендам). Але нацисти організували переслідування Райса, освистували коли виходив на сцену, змусили його розлучитися з дружиною.В 1935 році Лео Райс змушений був тікати. Забравши з собою двох дітей, він емігрував до Австрії, але тут також для нього роботи не знайшлося. І він пропав, пішли чутки, що Лео втік до Америки.
Влітку 1936 року попросився до відомого тоді театрального режисера Макса Рейнхардта в Зальцбурзі тірольський бауер з Пінцгау на ім’я Каспар Брандгофер. Він хотів пройти прослуховування і влаштуватися на роботу. Оскільки «селянин» виявився досить обдарованим, Рейнхард дає йому рекомедацію в театр у Відні.
Так « бауер» з’являється в Віденському театрі, яким керував Ернст Лотар. Тут він грав з великим успіхом в режисера Ганса Тіміга в виставі «Фройлен Ельза» Артура Шнітцлера. Після успішної прем’єри в 1936 році про нього були надзвичайно позитивні відгуки в газетах. Зокрема, права нацистська преса виявила велике задоволення в тому, що в Тіролі було виявлено «селянина» з величезними акторськими здібностями.
Після такого успіху в пресі «селянин» признався, що він насправді – Лео Райс. Був великий скандал і нацисти вирішили помститися хитрому артисту.
В 1937 році Лео Моріс Райс емігрував до США. Там він подався в Голлівуд, де в 1938 році зіграв невелику роль в фільмі «Марія Антуанета». Також під тиском обставин які склалися в США, він почав зніматися під іменем Ліонель Роус. В цьому ж році ще знявся на незначних ролях ще в двох фільмах. А потім почалася Друга світова війна. В Голлівуді для підняття патріотичного духу починають знімати фільми, де в негативному ракурсі показують гітлерівську Німеччину. Тут і засяяла зірка “негативного героя” Лео Райса(Ліонеля Роуса). Він знявся понад 40 фільмах де зіграв ролі нацистів, есесівців, німецьких шпигунів, з якими успішно справлялися американські супергерої. Так наш земляк, долинянин, став образом зла, від якого сам змушений був втікати. Ось список фільмів, багато з яких можна переглянути в Інтернеті, тому подаю назви в оригіналі:
|
|
Лео Моріс Райс був одружений тричі і мав чотирьох дітей від цих шлюбів.
Життя і особливо абсурдна історії еміграції Лео Райса стала предметом декількох біографічних книг
- Gwendolyn von Ambesser: Die Ratten betreten das sinkende Schiff. – Das absurde Leben des Leo Reuss (mit einem Vorwort von Mario Adorf), Frankfurt am Main 2005,
- Hilde Haider-Pregler: Überlebens-Theater. Der Schauspieler Reuss. Verlag Holzhausen, Wien 1998,
- Theo Lingen: Ich bewundere… Liebeserklärungen an das Theater. München 1969
- Felix Mitterer: In der Löwengrube. Ein Theaterstück und sein historischer Hintergrund. Innsbruck 1998
- Friedrich Torberg: Die Erben der Tante Jolesch: Anhang: Tiroler Reis-Auflauf. In: Friedrich Torberg: Die Tante Jolesch und Die Erben der Tante Jolesch (Doppelband), Verlag Langen/Müller, München 2008, S. 621–625
Лео Райс починав займатися і режисурою, але на превеликий жаль його проекти так і не були реалізовані в Голлівуді. Причиною стала його смерть в Манілі на Філіпінах 1 квітня 1946 року, де він перебував на зустрічах з американськими солдатами. Невідома тропічна хвороба забрала життя талановитого актора. Невідомим і залишається місце поховання актора, за одними джерелами в Каліфорнії, за іншими – в Філадельфії.
Для нас, теперішніх мешканців Долинщини, Лео Моріс Райс(Леонель Роус) повинен бути зразком людини, якій були підвладні підмостки ведучих театрів Європи і знімальні майданчики Голлівуду і ми повинні гордитися таким земляком.
… Військовий лікар підійшов до санітара який доглядав хворих в ізоляторі.
– Рядовий Сміт, який стан хворих?
– Погано, сер, ліки не приносять позитивного ефекту. Всі марять, висока температура. А ось цей артист, що грав роль німця, постійно повторює на невідомій мені мові « Карпати, Галіція, Долина»…
Велика вдячність Філіпу Морісу Германсдерферу(Бостон, США) в допомозі при пошуку матеріалів.
UPD: Коротка біографія на сайті IMDB http://www.imdb.com/name/nm0747309/bio
