Views
- Визначення ваги худоби без зважування - 190 657 переглядів
- Визначення ваги свиней - 137 011 переглядів
- Молитви, церковні пісні - 77 678 переглядів
- Налаштування (регулювання) реле тиску РМ5 (РМ12) РДМ5 для водяного насоса - 55 325 переглядів
- Про галицькі матюки - 53 934 переглядів
- Ковбаса і шинка на Великдень - 45 264 переглядів
- Поросята в господарстві - 37 824 переглядів
- Pozdrowienia na Wielkanoc- Привітання з Великоднем - 37 399 переглядів
- Визначення об’єму деревини - 36 292 переглядів
- Боби в соусі (Fave in umido) - 34 425 переглядів
- ГОДІВЛЯ І ДОГЛЯД ЗА ТЕЛЯТАМИ ВІД НАРОДЖЕННЯ ДО ВІДЛУЧЕННЯ - 32 500 переглядів
- Про крокуси - 27 745 переглядів
- Wigilia- польський Святвечір - 27 469 переглядів
- Про квашену капусту - 26 689 переглядів
- Як визначити вагу сіна - 25 067 переглядів
ЗАДУШНІ ДНІ – ЩОБИ ПАМ’ЯТАЛИ
Олег Ущенко (Івано-Франківськ)
Posted in Люди, Традиції
Tagged Люди, Олег Ущенко, Традиції
Коментарі Вимкнено до ЗАДУШНІ ДНІ – ЩОБИ ПАМ’ЯТАЛИ
Коли син не хоче ходити до церкви.
о. Войцех Жмудзінскі, єзуїт
Переклад з польської мови http://www.deon.pl/religia/kosciol-i-swiat/komentarze/art,1379,gdy-syn-nie-chce-chodzic-do-kosciola.html
Багато батьків скаржаться, що їх діти в підлітковому віці не хочуть ходити до церкви. Пробують на них чинити тиск, щоб пішли врешті до сповіді, щоб відвідували Служби Божі. Від самого ранку неділі починаються сварки мами і майже повнолітнього сина, який чинить рішучий опір .
Багато матерів не перестають просити і наполягати. Іноді намагаються переконати сльозами або шантажем. Вони роблять це, піклуючись про майбутнє сина чи дочки. Прагнуть, щоб їхні діти стали в майбутньому прикладом віри для своїх дітей. Іноді сходить до погроз, іноді намагаються викликати у них почуття провини. Але чи в цьому вони мають рацію? Continue reading
Posted in Wojciech Żmudziński SJ, Єзуїти, Віра, Люди, Переклади, Психологія, Філософія, Церква
Tagged Wojciech Żmudziński SJ, Єзуїти, Люди, Переклади, Психологія, Традиції, Філософія, Церква
1 Comment
Вино і сир
Остап Дроздов, журналіст (м.Львів)
В моїй особі ви знайшли поціновувача і вин, і сирів. Ніякої істини в вині немає – у ньому є статус і атмосфера. Я помітив, що по алкогольних уподобаннях людини можна описати її натуру. Шанувальники вина у переважній більшості – люди тонкої організації, естети, внутрішні аристократи, поціновувачі тривалості процесу. Відповідно, вино зневажають ті, хто прагне негайного результату вже й зараз, хто звик діяти грубою силою, хто намічену ціль отримує будь-якою ціною. Винолюби – це, як правило, творчі люди, інтелігенти. Я почав цікавитися вином на старших курсах університету, коли побував у Франції. Там нас повезли на старовинну винарню, і я вперше відчув певну магію. Це не просто напій. Це те, чим дозовано поділилася сама природа. Відтоді я взагалі не дивлюся в бік кріплених, скоростиглих вин. Для мене існують лише сухі вина. На жаль, якісні вина доволі недешеві – і це ще одна підстава цінувати добре вино і перетворювати його появу на своєму столі у свято. Передовсім – на свято спілкування. Тому що вино не терпить швидкості і поспіху. Воно передбачає плавну, камерну атмосферу лише з приємними людьми. Continue reading
Dolina zmierza do Unii
Dmytro Wesołowski
Tekst ukazał się w “Kurier Galicyjski” 15–28 października 2013 nr 19 (191)
Wędrując główną ulicą Doliny, można zauważyć przy siedzibie władz rejonowych maszty z flagami. Obok flagi państwoweji flagi miasta Doliny od czasu do czasu pojawiają się flagi innych państw. 16 września wciągnięto na maszt biało-czerwoną– polska flaga gości tam często.
Niemodlin, Nowa Sarzyna, Grodzisk Wielkopolski – to miasta partnerskie Doliny. Powiaty opolski, leżajski i grodzicki mają nawiązane relacje z Doliną. Mieszkańcy Doliny często przyjmują gości z różnych zakątków Polski. Odbywają się na płaszczyźnie oficjalnej, do tego dodajmy kontakty parafii, biznesowe i osobiste – stąd flaga Polski czy język polski zasłyszany na ulicy nie wywołuje zdziwienia mieszkańców miasteczka. Continue reading
Карби на серці (уривок з роману)
Святослав Левицький, письменник, журналіст, працює в часописі “Наше життя – Our life” (США)
В Марічки оченята так запухли від плачу, що світу білого не бачили, а мама дала шкробачку в руки й заставила бульбу оббирати. Сьогодні неділя, то поки до церкви підуть, треба вареників на обід наварити.
– Вже перестань хлипати, а нарозумся, ось тато казав, що ще до ксьондза заверне по Службі Божій, то ще можеш дістати, як поверне домів і ввидить твої плачі. Не пара він тобі, то ніц з тих ваших здибанок доброго би не вийшло. Він – хлоп, то до кожної спідниці липне, а тобі треба бути газдою. Ти невчена, то не до пари йому, лиш хіба що для забави. А такі забави, ой як не зле виходять, на біду велику. От тоді би сльози мала чого лити, а не тепер. Continue reading
Черлена (уривок з роману)
Святослав Левицький, письменник, журналіст, працює в часописі “Наше життя – Our life” (США)
Трохи вище ксьондзової стодоли стояла хатина Марії Бойко, або по-сільському – Лейбової Маруні. Колись в дитинстві та молодості служила Марічка Бойкова у корчмаря Лейби. Носила вранці воду та дрова до печі, бавила малих Лейбенят, то пристало до неї назвисько – Лейбова або Лейбиха. Continue reading
ЯК СПОДОБАТИСЬ КУБІТІ
Спацеруєте ви собі, дорогі мужчини, вулицею, аж бачите – іде кубіта! І то така: ноги довгі, бюст, як у Афродіти! Ну, вас од тієї зустрічі ніби хто з-за рогу по голові мішком мокрим пальнув! Хочете з нею познайомитися! Аж хвіст горить, так хочете! Але як познайомитись? Як?
А це робиться елементарно. Підходите до неї і запитуєте: “Котра година?” Але спершу заховайте вашого годинника, бо ті жінки так до усього прискіпуються!
Ще можна так: “Вас випадково не Оксана звати?” Чи навіть й отак: ” Пам’ятаєте, ми з вами десь зустрічались? Я навіть ваше ім’я знав, але … забув”. Не гріх, якщо ви просто з мосту – та в воду: “Кицю, ти мені дуже подобаєшся!” І рученята розчепірте, щоб не змогла пройти. Жінка, будьте певні, оцінить вашу фізичну силу. Як не заробите по писку, то знайте – ця кубіта не має нічого проти, щоб зустрітись з вами на нейтральній території. Continue reading
Даніель Остер. Деякі факти
Лія Ландберг, Тель-Авів(Ізраїль)
Зацікававшись особистістю героя публікації Дмитра Веселовського „Жидівський хлопець з Княгинина – мер Єрусалиму” (15.01.2013) та відкликаючись на звернення автора, вдалася до пошуків. Ось що знайшлось у безмежному інформаційному просторі.
7 травня 1893 року в будинку № 201 Лисецького передмістя Станіславова Рахель Гутман народила хлопця, який отримав імיя Даніель. Запис про це був зроблений у книзі реєстрації народжень 14 травня 1893 року. І тільки значно пізніше, після 2 квітня 1911 року, коли був офіційно зареєстрований шлюб Рахелі Гутман і Якуба Остера, у відповідну графу згаданої вище книги реєстрації народжень додали: „Якуб Остер, різник в Станиславові, вимагає записати його до акту реєстрації народження як батька цієї дитини”…
Аналогічні записи у цей же час зיявилися в актах реєстраціі нарождення й інших дітей Рахелі та Якуба: Іре (1895 р.н.), Махле (1899 р.н.), Лєї (1901 р.н.) та Шіфри (1902 р.н.). З цих же документів видно, як час від часу родина міняла місце проживання: будинок №62 у Тисменецькому передмісті Станіславова – у 1895 р., будинок №63 там же – у 1898 р., Княгинин – у 1901 р…. Continue reading
Posted in Lia Landberg, Історія, Люди
Tagged Lia Landberg, Історія, Люди
Коментарі Вимкнено до Даніель Остер. Деякі факти
Сільська іділля
Мандичевський Євген Порфирович (псевдонім – Фр. Улянович) народився 1873 року в селі Зарваниця, тепер Теребовлянського району в сім’ї священика. Навчався у Львівському, Грацкому (Австрія) та Берлінському університетах. Учителював у гімназіях Львова, Перемишля, Тернополя. Працював редактором педагогічного журналу «Молодіж».
Виступав як новеліст і поет. Дебютував новелою «Груша» в газеті «Діло». Друкувався в «Літературно-науковому віснику», газетах «Діло», «Буковина», «Руслан», альманахах «З-над хмар і з долин» (Одеса, 1903), «Багаття» (Одеса. 1905). Видав збірки новел «З живого і мертвого» (Львів, 1901), «Судьба» і «В ярмі» (обидві – Тернопіль, 1907). Твори письменника увійшли до збірників «Українська новелістика кінця XIX – початку XX ст.» (1989), «Дзвінок з минулого»; (1991), «Тернопільщина літературна» (додаток четвертий Журналу «Тернопіль». 1992).
Помер Є.Мандичевський 1937 року.
Оповідання взято з “Літературно-наукового Вісника Наукового товариства імени Шевченка у Львові”, Річник ІІ, том VIII. Львів 1899 рік
Сонце заходячи золотило облаки, що клубились по цілім небосклоні, як ті череди громадського товару по вигонї. Декотра тваринка, більше може з привички як з потреби, скубла траву, а переважна часть поклалась або й поставала по парі та супокійно румиґала. Величавий громадський бик наблизив ся до ковалевої красулі, що недавно приїхала з тірольських сторін, та опинилась на марній паші галицького вигону. Вечірнє повітрє і святочний дзвін, здавалось, у всіх будили ніжні чутя.
Тілько один Гриць, що пас від дитячих літ громадський товар, сидів на горбку. Байдужий не то вже на чарівну силу майового вечера, яких він тілько вже бачив, але навіть на те, що біля него що-йно усіла молода, шіснайцятилїтня Ганка, що прийшла по свої гуси. Continue reading