–Вуйку, а Ви не з лемків! – хитро примружуючи очі констатував молодий дубровський ґазда Володимир. Я ствердно відповівщо ні і з повагою про цю молоду людину подумав: « Та , козаче, в тебе тої лемківської крові ледь четвертина набереться, але ти гордо можеш заявити –Я з лемків!»
Мені з корінному галичанину в якого в родині нікого не було «з лемків» важко пояснювати мою повагу і любов до цієї найзахіднішої гілки українського народу, до їх культури, традицій, до їхньої землі, яку від них забрали. З раннього дитинства я слухав розповіді мами про Лемківщину, про лемків. Continue reading