Випадок(Stefan Grabiński “Przypadek”)

ГрабінскіЙого творчість порівнюють з  творчістю Едгара По та Стіва Кінга. За його книгами знімаються фільми в Голлівуді. В сусідній Польщі проводяться літературні фестивалі…

 Відкрив для себе Стефана Грабінські випадково років зо три тому. Виявилося, що він жив в моєму рідному селі Лука на Львівщині. В мені прокинулася гордість за такого земляка. Поляки вважають його своїм письменником, бо писав на польській мові. Українці про нього мало знають, але Юрій Винничук в своїх дослідженнях творчості Грабінскі вказує на його українські корені. Для мене це значення не має -він наш ГАЛИЧАНИН і я гордий тим.

Минулого року в мене була спроба перекладу його новели “Коханка Шамоти”, але добре, що додивився. Виявилося що цей переклад вже є. Тому відшукав іншу новелу, яку здається ніхто ще на українську не перекладав. А як переклав, то не страшно. Будуть два переклади.

 Висловлюю велику вдячність Лії Ландберг(Lia Landberg) з Тель-Авіва в Ізраїлю, що взяла на себе важку працю тлумача і переклала для нас новелу “Випадок”. Отже запрошую до читання.

Стефан Грабінскі  “Випадок”

Познайомились у поїзді.‭ ‬Забжеські повертався тоді з похорону‭  ‬раптово померлої нареченої,‭ ‬огорнений свіжим‭  ‬крепом смутку,‭ ‬ще просочений атмосферою дому жалоби.‭ ‬Зачепила його перша‭ ‬-‭  ‬з якогось неістотного приводу.‭ ‬Відповідав одразу неохоче,‭ ‬майже неввічливо,‭ ‬весь у‭  ‬думках‭  ‬о тамтій.‭ ‬Однак поволі перемогла спогади про померлу,‭ ‬і пан Казімєж почав звертати на неї увагу.
Може інстинктом жінки відчула близько біля нього ангела смерті? Подібно, як  троянди кохання найохочіше приживаються на могилах…
Коли виходила з вагону, висловив свій жаль з приводу швидкого розставання. Тоді призначила йому перше побачення у … поїзді.
— Через три дні, — говорила, чарівно посміхаючись, — повертаюсь цим самим поїздом  до Черська. прошу бути біля  вікна поїзда у Рудаві, де буду сідати. Тільки не треба на цій станціі зі мною вітатися. Розумієте?  Так, ніби ми зовсім не знайомі. Прошу також бути готовим до того, що можу повертатись в товаристві; тоді сяду в інше купе.
— Але в такому випадку виникає ймовірність більше ніколи не зустрітися, — зауважив Забжеські, якого  починала інтересувати ця жінка, — якщо ви будете з товариством цілу подорож… Continue reading

Posted in Lia Landberg, Жахи, Переклади, Проза | Tagged , , , | 8 коментарів

Цей абсурдний Адвент(Піст)

Квятковскіо.Зигмунт Квятковскі (o.Zygmunt Kwiatkowski SJ) (Сирія)

Отець Зигмунт Квятковскі є єзуїтом вже 37 років. Більшу частину монашого життя провів як месіонер на Близькому Сході.

Переклад з http://www.deon.pl/religia/kosciol-i-swiat/komentarze/art,1421,ten-absurdalny-adwent.html

В абсурдності нашого Адвенту(Посту)свідчить той факт, що кожен день 110 000 людей у ​​світі помирають від голоду. 110 000 сьогодні і наступна така ж кількість буде мертвою завтра , потім повториться цей сценарій і також післязавтра і через… тиждень і кілька днів помре від голоду місто як мільйонна Варшава. Тільки за один тиждень і кілька днів!

  І це не згадуються жертви хвороб, які через відсутність грошей на ліки не будуть зцілені , не кажучи вже про жертв війн, рабської праці, наркотиків. Чи може бути порятунок для такого світу ? Чи можливі деякі реформи? Зрештою революції та навіть світові війни не вирішували нічого, коли справа доходить до зла і його масштабу … “І коли це сьогодні почнеться, наберіться духу і підійміть свої голови, бо ваше визволення наближається. “ Continue reading

Posted in Zygmunt Kwiatkowski SJ, Єзуїти, Переклади, Філософія, Церква | Tagged , , , , | Коментарі Вимкнено до Цей абсурдний Адвент(Піст)

Сенс буття твого

ЗорянаНа одному з блогів я прочитав декілька віршів і побачив фото автора. Цю дівчину я десь бачив. Пригадав, Зоряна з Витвиці. Тому, як тільки випала нагода бути в цьому гарному гірському селі, я відправився шукати авторку. Так і є, учениця 10 класу. Спитав про вірші. Недовго думаючи Зоряна простягнула мені зошит в клітинку зі своїми віршами. Признається, що писати “під замовлення не може”, а від неї всі того хочуть. Пише тоді коли є натхнення, деколи і серед ночі. Я попросив дати декілька її віршів для розміщення на сайті. Вона погодилася. Тому до уваги поціновувачів і критиків пару віршів, які я дозволив собі вибрати на свій смак. (ДВ)

Зоряна Січка, с. Витвиця, Долинщина на Прикарпатті

                                                                        БІЛЬ

Навіщо раниш, я страждаю!!
 Твій ніж – слова, я помираю,
 Згасає полум’я кохання.
 Візьми і забери страждання.. Continue reading
Posted in Поезія | Tagged | Коментарі Вимкнено до Сенс буття твого

Втрачене королівство

Богдан Скаврон, м. Івано-Франківськ
бульбаПринцеса Бараболя втратила своє королівство, коли ще була маленькою. Як це так, спитаєте, втратила?
– Отак, взяла і загубила… – знічено розводить руками принцеса і ображено закопилює губки.
Треба сказати, що принцеса Бараболя завжди щось втрачала, у неї постійно щось зникало, щезало та губилося. Якось вона загубила двері і цілих три дні не могла вийти з палацу, блукаючи попід стінами вітальні, завішаними портретами своїх славних родичів, при цьому вітаючись з кожним.
– Здрастуйте, дядечку Бараболіссімо! – гукала вона до одноокого усміхненого чоловіка у жовтій кудлатій перуці та з чорною піратською пов’язкою.
Дядечко Бараболіссімо був венеційським дожем і уславився своїми морськими походами. Під час одного з плавань він, власне, і втратив одне око, в яке йому поцілили гарматним ядром мешканці Карликового острова. Дядечко не одразу зауважив втрату ока і ще довший час ходив із кулею в голові, аж поки дядечкові приятелі не стали робити зауваження з приводу його чудернацької поведінки. Та й перука, якщо чесно, зовсім не була традиційною окрасою вельможі: голомозий дядечко Барболіссімо ховав під кудлами овечої шерсті свою ранню лисину. Якщо вірити родинним переказам, він згубив своє волосся під час пожежі, яка охопила його тоді ще патлату голову, коли, прикурюючи люльку, необачно черкнув кресалом занадто високо. Continue reading
Posted in Легенди, Проза | Tagged , | Коментарі Вимкнено до Втрачене королівство

Глінтвейн

Коли за вікном дме холодний вітер, падає дощ або сніг, ми починаємо шукати способи поліпшити свій настрій. Протягом століть одним з найбілgraniecьш ефективним засобом є теплий алкогольний напій , збагачений ароматичними спеціями , а іноді медом або соком. Як приготувати глінтвейн, який буде не тільки смакувати, але й сприятливо впливати на наше здоров’я?

Переваги глінтвейну цінувати вже і наші предки. У середні  віки теплий напій вважався відмінним засобом, який часто використовується в холодну погоду. Марцін з Ужендова,  відомий в шістнадцятому столітті лікар і травник , рекомендував вживання підігрітих алкогольних напоїв для зміцнення організму. Continue reading

Posted in Відпочинок, Кулінарія, Традиції | Tagged , , | Коментарі Вимкнено до Глінтвейн

Така історія

Войцех Зьолек, єзуїт

Переклад з польської мови www.deon.pl

ЗьолекХоча вже дуже багато часу минуло від того дня, але ця історія ще і до тепер живо коментується. Тоді, коли відбулася, викликала сильну реакцію та суперечки. Зрештою люди про яких ця історія були дуже добре знані в цілому місті і не тільки. З часом навколо неї утворилося багато міфів та легенд. Варто хіба її ще раз розповісти, але докладно і з деталями.

Все це почалося від того, що прийшов в це місто той Месія. Це означає, що такий то з нього Месія, як… Хоча ні. Треба признати, що то був Месія, тільки не поводився як Месія. Такий якийсь дивний. Бо що то за Месія, що ходить собі в натовпі по вулицях? А хто то знає, який там елемент може бути серед того натовпу? Що то за Месія, що вбирається як не будь? Не носить спеціального месіанського взуття, а якісь старі звичні сандалі, а ні спеціальних месіанських шат, тільки звичайну вже вицвілу туніку. Continue reading

Posted in Єзуїти, Віра, Переклади, Церква | Tagged , , , | 1 Comment

Грішниця

Юрій Винничук,  м.Львів

Винничук “Легенди Львова”

А які славні проповіді виголошував раббі Ельханан! Ось яку проповідь почули вірні в синагозі Золота Роза.
– Слухайте мене сюди! Мандрував я від села до села, і від міста до міста, аж поки не завела мене дорога у Жовкву. І застав я там дуже побожне жіноцтво, дуже скромне жіноцтво, дуже охайне жіноцтво, кошерне жіноцтво! То були жінки, що ходили до лазні, жінки, що обтинали собі нігті, жінки, що пекли хали, жінки, що благословляли суботні свічки. Одним словом – зразкове жіноцтво. Continue reading

Posted in Гумор, Легенди, Проза | Tagged , , , | Коментарі Вимкнено до Грішниця

Семиковецькі тіні

Клим Поліщук

ПоліщукНародився 25.11.1891 р. в м. Краснопілля на Житомирщині. Учився в Петербурзі, у 1912 р. повернувся до Житомира, де в серпні 1914 р. був арештований за «мазепинську» діяльність і висланий за межі України.

Перші вірші були опубліковані у 1905 р. в ґазеті «Волинь» та часописах «Рідний Край» і «Громадська Думка», а перші оповідання у 1909 р. в дитячому журналі «Дзвінок», а в час Визвольних змагань – у «Робітничій Ґазеті», «Народній Волі», «Літературно-Науковому Вістнику», «Музагеті» і «Мистецтві». Ще до революції видав чимало казок та гумористичних творів для народу.

У 1920 р. відійшов з армією УНР на еміграцію. У Львові познайомився зі своєю майбутньою дружиною письменницею Галиною Орлівною. Львівський період був дуже плідним для письменника. Тут він видає альманахи, організовує журнали. Одна за одною виходять збірки оповідань і леґенд «Жменя землі», «Розп’ята душа», «Воєнко», «Веселе в сумному», «Скарби віків», «Червоне марево», «Манівцями», «Ангельський лист», «З виру революції. Фрагменти спогадів про літературний Київ 1919», повість «Світ червоний», романи «Гуляйпільський батько» та «Отаман Зелений».

У 1924 р. повернувся з родиною в Україну і публікувався в журналах «Червоний Шлях», «Життя і Революція», «Глобус», «Нова Громада». У 1931 р. арештували його дружину, а згодом і його. Слід його, як і Галини Орлівни, загубився на Соловках.

Семиковецькі тіні

Літня ніч, як провалля чорне. Йдеш в пітьму, наче падаєш кудись. Здалека чується гуркіт гармат і це нагадує про те, що треба бути чуйним. Там десь змагаються з північним ворогом. Бреду полями навмання, гадаючи так дістатися до Галича, де знаходилась частина «наших». Ой, уже мені ці «наші»… Не далі, як місяць тому, був з ними в престольному Києві, а тепер… Тепер бреду самотньо галицькими полями і п’ю тугу їх просторів… Ступаю ногами по вогкій ріллі і відчуваю на сьому лиці дихання недалекого Дністра… І як же стішився я, коли десь далеко всміхнувся маленький вогник, – один і другий… «Галич, значиться»… – подумав я, наддаючи ходу. Continue reading

Posted in Люди, Проза | Tagged , | 2 коментарі

СКНИЛІВСЬКІ МУДРАГЕЛІ

Юрій Винничук, письменник (м.Львів)

ВинничукУривок з ” Легенди Львова”

  Недалеко за Сигнівкою та Кульпарковом знаходиться Скнилів. Колись там жили веселі люди і про них любив оповідати цілий Львів.

ІСТОРІЯ З НОСОМ

  Один скнилівець відкусив другому у бійці носа, але вперто доводив, що цього не робив.

– А хто ж тоді відкусив йому носа? – спитав пан війт.

– Він сам собі його відгриз. Пан війт хвильку подумав і сказав:

– То неможливе. Ніс знаходиться над писком. Він би не зміг його зубами дістати.

– А він підскочив! Continue reading

Posted in Гумор, Проза | Tagged , | Коментарі Вимкнено до СКНИЛІВСЬКІ МУДРАГЕЛІ

Смерть як game over

о. Войцех Жмудінскі, єзуїт

Переклад з польської мови http://www.deon.pl

ŻmudzińskiЖиття це не театр , це не гра , це не кольоровий маскарад – співав в 70 – х  Едвард Стахура (Edward Stachura- польський поет, співак – прим. ДВ) . Але тим не менше кожен з нас трохи перевдягається на когось, ким він не є. Ти і я. На початку листопада є оказія , щоб подумати про фінальний момент нашого життя, коли будь-яка гра закінчується остаточно
В  що переважно граємо або підігруємо в житті? Існують ігри-виправдання: будеш  признати мені рацію, я тобі покажу, ще моє буде зверху. Є також ігри «голлівудські»: подивися який я гламурний, як гарно я виглядаю, які гарні ролі мені трапляються. І, нарешті, дуже популярна гра в пошуку крайнього: якби не та влада, коли б не проблеми, коли б не ти, моє життя було б прекрасне.
Ми хочемо бути розумними, успішними, красивими і впливовими, а коли такими не є , то впадаємо в депресію або  стаємо «шістками» при грі в дурака, щоб звинувачувати інших в наших невдачах. Continue reading

Posted in Wojciech Żmudziński SJ, Єзуїти, Психологія, Філософія | Tagged , , , , | Коментарі Вимкнено до Смерть як game over